Майданек
| Майданек | |
 | |
| Дата створення / заснування | 1941 |
|---|---|
| Країна |
 Польща |
| Адміністративна одиниця | Люблін |
| Часовий пояс | UTC+1 і UTC+2 |
| Дочірня організація | Dorohucza concentration campd, Pulawy concentration campd, Blizyn concentration campd, Lemberg concentration campd, Radom concentration campd, Lublin (Deutsche Ausrüstungswerke) concentration campd, Табір військовополонених «Травники», Понятова (концентраційний табір), Янівський концентраційний табір, Budzyń concentration campd, Lublin Alter Flughafen men's concentration campd і Lublin Alter Flughafen women's concentration campd |
| Каталожний код | camps/560 |
 | |
| Офіційний сайт | |
 Майданек у Вікісховищі | |
Координати: 51°13′22″ пн. ш. 22°35′55″ сх. д. / 51.22277777780555397° пн. ш. 22.59861111113889010° сх. д.
| Голокост |
|---|
 |
|
Ідеологія і політика |
|
Антонівка • Бердичів · Брест · Будапешт · Борщів · Варшава · Вертюжень · Вільнюс · Дрогобич · Калуга · Каунас · Коломия • Краків · Кишинів · Лодзь · Львів · Мінськ · Несвіж · Новогрудок · Пінськ · Пружани · Рига · Слуцьк · Теребовля · Трохимбрід · Шанхай · Проскурів • Рівне • Самбір • Чечельник • Чортків |
|
Місця масових страт Бабин Яр · Богданівка (Акмече́тка та Доманівка) · Бутримоніс · Долина смерті (Бидгощ) · Дробицький Яр · Кам'янець-Подільський · Одеса · Понари · Румбула · Ченстохова · IX форт (Каунас) |
|
Белжець · Дахау · Майданек · Малий Тростенець · Маутгаузен · Аушвіц—Біркенау · Саласпилс · Собібор · Треблінка · Хелмно · Юнґфернгоф · Ясеновац |
|
Жертви Голокосту Євреї · Слов'яни (росіяни, серби, поляки, білоруси, українці) · Роми · Свідки Єгови · Чорношкірі · Політичні противники · Гомосексуали див. також: Нацистські концтабори · План «Ост» · Компенсації жертвам |
|
Категорії |
Майда́нек (пол. Majdanek, нім. Konzentrationslager Majdanek) — в часи Другої світової війни німецький концентраційний табір та табір смерті на території Польщі, приблизно 4 км від центру міста Люблін — близько 86 км від українського кордону в Ягодині (близько 116 км від Рави-Руської). Створений згідно з наказом Г. Гіммлера від 20 липня 1941 як табір для утримання військовополонених.
Через Майданек пройшло близько 300 000 в'язнів з 26 держав, з них багато євреїв, поляків, значну кількість також складали українці, росіяни і білоруси (головним чином радянські військовополонені). Вважають, що у таборі було вбито 80 000 осіб[1]. Радянська історіографія подає інші цифри — 1 500 000 в'язнів, з них 360 000 жертв.
У момент заснування Майданек було розраховано на 50 000 в'язнів, на початку 1942 року розширено, місткість табору зросла в п'ять разів. Табір мав десять філіалів і декілька власних виробництв. Винищення людей проводилося з квітня 1942 року з використанням газу Циклон Б. Майданек — один із двох таборів Третього Рейху, де використовувався цей газ (інший — Аушвіц). Крематорій було запущено у вересні 1943 року.
Про Майданек існує велика кількість літератури. Одною з таких книг є книга Йосефа Ґідеона Бурґа — Майданек у всій Вічності (нім. Majdanek in alle Ewigkeit).
Німецькі керівники концтабору[ред. | ред. код]
Останнім директором Майданека з травня по липень 1944 року був Артур Лібегеншель (нім. уродженець Познаня і колишній комендант табору смерті в Аушвіц). Після війни Лібегеншеля було заарештовано американською армією і видано Польщі. Його судили на Аушвіцькому Суді в Кракові і приговорили до смерті. Вирок було виконано 28 січня 1948 року.
У 1948 році одна з німецьких СС наглядачок концтабору Ельза Еріх, була засуджена польським судом в Любліні до повішення. Вирок було виконано негайно. Інша наглядачка СС, австрійка Герміна Браунштайнер, відома своїми жорстокими вбивствами і тортурами, була віднайдена проживаючою в США і у 1980 році засуджена до довічного ув'язнення, але після 16 років тюрми, звільнена через ускладнення діабету, від чого й померла через 3 роки.
Відомі жертви[ред. | ред. код]
- 25 березня 1944 р. в Майданеку у крематорії був спалений український греко-католицький священик (храму святого Миколая в м. Перемишляни) Омелян Ковч (уродженець села Космач на Косівщині), згодом возведений папою Іваном Павлом II до лику блаженних. У Майданеку отець отримав номер 2399. Отець Омелян до останнього дня життя сповідав та причащав в'язнів концтабору, про що було знято новітній польський фільм «Парох Майданека». На його честь було теж недавно названо одне з перехресть Любліна.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Anna Wiśniewska, Czesław Rajca. Majdanek: the concentration camp of Lublin. — Państwowe Muzeum na Majdanku, 1997. — 72 с.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Т. В. Вронська, Т. В. Пастушенко. Майданек (Majdanek) [Архівовано 17 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 433. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
Посилання[ред. | ред. код]
- Державний Музей у Майданеку [Архівовано 22 грудня 2007 у Wayback Machine.] (пол.)
- A Revisionist Analysis of Majdanek Concentration Camp by Jürgen Graf [Архівовано 20 жовтня 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
- День: Останній в'язень Майданека — Завтра Францу Бржезицькому виповнюється 80 років
- Майданек (від podrobnosti.ua)
- Попіл Майданека стукає у серця житомирян
- «Парох Майданека». Польський фільм про бл. Омеляна Ковча. (журнал Патріярхат)
- Відбудеться спільна проща українського і польського духовенства до Майданека [Архівовано 7 січня 2009 у Wayback Machine.]
- Наше Слово: В'язень 2399: парох Майданека
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Майданек |
