Довжина вільного пробігу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 20:58, 13 лютого 2022, створена Lxlalexlxl (обговорення | внесок) (Посилання)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Довжина́ ві́льного пробі́гу або середня довжина вільного пробігу — середня відстань, яку долає частинка за проміжок часу між зіткненнями з іншими частинками.

Позначається зазвичай літерою l. Вимірюється в одиницях довжини.

Довжина вільного пробігу є важливою характеристикою кінетичних процесів у газах, рідинах та твердих тілах. Вона специфічна для комбінації матеріалу та типу частинки.

Для носіїв заряду в твердому тілі довжина вільного пробігу набагато перевищує період кристалічної ґратки, оскільки завдяки квантовому характеру свого руху носії заряду (електрони провідності та дірки) не розсіюються ідеальною ґраткою, а лише дефектами та іншими носіями.

Зв'язок із часом релаксації

[ред. | ред. код]

Між довжиною вільного пробігу, часом релаксації τ та середньою швидкістю частинки справедливе співвідношення

.

Зв'язок із перерізом розсіювання

[ред. | ред. код]

Для зовнішніх частинок, що розсіюються в середовищі з густиною розсіювачів n довжина вільного пробігу визначається формулою

,

де σ — повний перетин розсіяння.

Для розсіювання атомів газу з розподілом Максвелла, формула зв'язку з перетином розсіювання набирає вигляду:

.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]