Лазерна фізика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 02:51, 14 лютого 2022, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (Перекладено дати в примітках з англійської на українську)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Лазерна фізика або наука про лазери — це галузь оптики, яка досліджує теоретичні та практичні аспекти роботи лазерів. Лазерна наука головним чином пов'язана з квантовою електронікою, створенням лазерів, дизайном оптичного резонатора, фізикою отримання інверсної населеності в лазерних середовищах, а також часової еволюції світлового поля в лазері. Лазерна фізика також вивчає фізичні аспекти поширення лазерного променя, зокрема фізику Гауссових пучків, вивчає можливе використання лазерів, а також з відповідними полями, а також досліджує суміжні галузі науки такі як нелінійна оптика та квантова оптика.

Історія

Лазерній науці передував винахід самого лазера. Альберт Айнштайн в 1917 році, своєю працею, в якій він заново вивів закон випромінювання Макса Планка, використовуючи формалізм ймовірнісних коефіцієнтів (коефіцієнти Айнштайна) для поглинання і спонтанного та стимульованого електро-магнітного випромінювання створив основи для лазера і мазера.[1] Існування вимушеного випромінювання було підтверджено в 1928 році Рудольфом В. Ладенбургом.[2] В 1939 році Валентин А. Фабрикант передбачив використання вимушеного випромінювання для підсилення коротких хвиль;[3] в 1947 році Вілліс E. Лемб і Р. К. Резерфорд виявили слабке вимушене випромінювання в спектрах водню і здійснюють першу демонстрацію вимушеного випромінювання; в 1950 році Кастлером (Нобелівська премія з фізики 1966 г.) був запропонований метод оптичного накачування, експериментально підтверджений, два роки по тому Бросселем, Кастлером, і Вінтером.[4]

Теоретичні засади, що описують роботу СВЧ-лазера (мазер) були вперше описані Миколою Басовим та Олександром Прохоровим на Всесоюзній конференції по радіоспектроскопії в травні 1952 року перший мазер був побудований Таунсом, Джеймс П. Гордоном і HJ Зеіджер в 1953 році. Таунс, Басов і Прохоров були удостоєні Нобелівської премії з фізики в 1964 році за дослідження в області вимушеного випромінювання,.

Перший робочий лазер (імпульсний рубіновий лазер) був продемонстрований 16 травня 1960 року Теодором Мейманом в науково-дослідній лабораторії Х'ю.[5]

Див. також

Види лазерів

Примітки

  1. Einstein, Albert (1917). Zur Quantentheorie der Strahlung [On the Quantum Theory of Radiation] (German) .
  2. Steen, W. M. «Laser Materials Processing», 2nd Ed. 1998.
  3. Batani, Dimitri (2004). Il rischio da laser: cosa è e come affrontarlo; analisi di un problema non così lontano da noi [The risk from laser: what it is and what it is like facing it; analysis of a problem which is thus not far away from us.]. Programma Corso di Formazione Obbligatorio Anno 2004 (Italian) . Архів оригіналу (Powerpoint) за червень 14, 2007. Процитовано 1 січня 2007.
  4. The Nobel Prize in Physics 1966. Presentation Speech by Professor Ivar Waller. Процитовано 17 жовтня 2010.
  5. Townes, Charles Hard. The first laser. University of Chicago. Процитовано 17 жовтня 2010.