Чарлз Гард Таунс

Чарлз Гард Таунс
Charles Hard Townes
Народився	28 липня 1915(1915-07-28) Гринвілл, Південна Кароліна, США
Помер	27 січня 2015(2015-01-27) (99 років) Окленд, Каліфорнія, США
Країна	США
Діяльність	фізик, фізик-ядерник, викладач університету, винахідник
Alma mater	Фурманській університет Університет Дьюка Каліфорнійський технологічний інститут
Галузь	фізика
Заклад	Bell Labs Institute for Defense Analyses Колумбійський університет МІТ Берклі
Науковий керівник	William Ralph Smythed
Аспіранти, докторанти	Ali Javand James Power Gordond Robert W. Boydd Raymond Chiaod Helmut W. Schulzd Robert G. Shulmand Elsa M. Garmired John D. Monnierd Robert Lee Whited Dan Watsond Ken Toshio Tatebed Jonathon Michael Weinerd Everett A Lipmand Eugene Serabynd Арно Аллан Пензіас Patrick Thaddeusd
Членство	Лондонське королівське товариство Національна академія наук США Американська академія мистецтв і наук Папська академія наук Російська академія наук Національна інженерна академія США Індійська національна академія наук Американське філософське товариство Американське астрономічне товариство Американське фізичне товариство Європейська академія JASON
Відомий завдяки:	один з основоположників квантової електроніки
Батько	Henry Keith Townes, Sr.d
У шлюбі з	Frances Browd
Нагороди	грант Гуггенгайма (1955) Міжнародна золота медаль Нільса Бора (1979) медаль Фредеріка Айвза (1996) медаль Стюарта Баллантайна (1962) Темплтонівська премія (2005) SPIE Gold Medald (2010) IEEE David Sarnoff Awardd (1961) призова лекція Петрі (1985) медаль Вільгельма Екснера (1970) лекція Генрі Норріса Рассела (1998) медаль Карла Шварцшильда (2002) премія Румфорда (1961) Національна зала слави винахідників США (1976) премія пам'яті Морріса Лібманна (1959) премія Джона Карті (1961) Young Medal and Prized (1963) медаль Менделяd (1999) премія пам'яті Ріхтмаєра (1959) член Американського фізичного товариства (1949) Earle K. Plyler Prized (1977) премія Комстока з фізики (1958) Член Американської академії мистецтв і наук іноземний член Лондонського королівського товариства (1976) Science Writing Awardd Лекція Карла Янського (1971) премія Ремсена (1972) C.E.K. Mees Medald (1968) медаль Джона Скотта (1963) honorary doctorate from ENSd (16 червня 1992)
Чарлз Гард Таунс у Вікісховищі

Чарлз Гард Таунс (англ. Charles Hard Townes, 28 липня 1915, Грінвілл, Південна Кароліна — 27 січня 2015, Берклі, Каліфорнія) — американський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики (1964). Член Національної академії наук США (1956), іноземний член РАН (1994).

Біографія

Таунс народився в Грінвіллі, там же навчався, у 1935 році закінчив Фурманський університет, у 1939-му — Каліфорнійський технологічний інститут. У 1939—1948 роках він працював у фірмі «Белл телефон», в 1948—1961 роках — у Колумбійському університеті (з 1950-го на посаді професора). У 1961—1966 роках Таунс був професором і президентом Массачусетського технологічного інституту, з 1967-го очолює фізичний відділ Каліфорнійського університету (Берклі). У 1967 році він був обраний президентом Американського фізичного товариства.

Наукова діяльність

Основні праці Таунса присвячені радіоспектроскопії, квантовій електроніці та її застосуванням, нелінійній оптиці, радіоастрономії. Незалежно від А. М. Прохорова і Н. Г. Басова висунув ідею нового принципу генерації та посилення електромагнітних хвиль і на його основі спільно зі співробітниками створив перший квантовий генератор — мазер на аміаку (1954). У 1958 році спільно з Артуром Шавловим обґрунтували й запатентували можливість створення оптичного квантового генератора (лазера). У 1964 році «за фундаментальні роботи в області квантової електроніки, які привели до створення випромінювачів і підсилювачів на лазерно-мазерному принципі», Таунс спільно з Миколою Басовим і Олександром Прохоровим був удостоєний Нобелівської премії з фізики.

Створені лазери Таунс застосував для високоточної перевірки ефектів теорії відносності, для проведення досліджень в області біології і медицини. В області нелінійної оптики Таунс виявив вимушене розсіювання Мандельштама — Брілюена, ввів уявлення про критичну потужність пучка світла і явище самофокусування (1964), яке можна використовувати в хвилевідній техніці, експериментально спостерігав ефект автоколімації світла (1966)..

Таунс застосував методи квантової електроніки і нелінійної оптики в астрофізиці і спільно з іншими в 1969 році відкрив мазерний ефект в космосі (Випромінювання космічних молекул води на довжині хвилі 1,35 см).

Нагороди

• Премія Румфорда (1961)
• Медаль Т. Юнга (1963)
• Нобелівська премія з фізики (1964)
• Міжнародна золота медаль Нільса Бора (1979)
• Національна наукова медаль США (1982)
• Темплтонівська премія (2005)

Публікації

• Ч. Таунс, А. Шавлов. Радіоспектроскопія. — М.: Изд-во іноз. лит., 1959.
• Ч. Таунс. Архівована копія // УФН. — 1966. — № 3. Архівовано з джерела 11 лютого 2012. Процитовано 6 травня 2011.
• Ч. Таунс. Архівована копія // УФН. — 1969. — № 5. Архівовано з джерела 22 травня 2013. Процитовано 6 травня 2011.
• Д. Ренк, У. Уелч, Ч. Таунс. Архівована копія // УФН. — 1974. — № 2. Архівовано з джерела 22 травня 2013. Процитовано 6 травня 2011.
• Ч. Таунс. Архівована копія // УФН. — 1979. — № 3. Архівовано з джерела 22 травня 2013. Процитовано 6 травня 2011.

Література

• Храмов Ю. А. Чарлз Гард Таунс // Физики : биографический справочник / под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и доп. — М. : Наука, 1983. — С. 259. — 400 с. — 200 000 екз.

Див. також

• Лазер
• Мазер

Посилання

• Інформація з сайту Нобелівського комітету [Архівовано 22 червня 2012 у WebCite](англ.)
• 52328 .ln-ru Персональна сторінка Чарлза Гарда Таунса на офіційному сайті РАН (рос.)
• ТАУНС [Архівовано 11 березня 2016 у Wayback Machine.] в УРЕ