Чарлз Гард Таунс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нобелівська премія з фізики (1964) Чарлз Гард Таунс
Charles Hard Townes
Народився 28 липня 1915(1915-07-28)
Грінвілл, Південна Кароліна, США
Помер 27 січня 2015(2015-01-27) (99 років)
Окленд, Каліфорнія, США
Країна США США
Діяльність фізик, фізик-ядерник, викладач університету, винахідник
Alma mater Фурманській університет
Університет Дьюка
Каліфорнійський технологічний інститут
Галузь фізика
Заклад Bell Labs
Institute for Defense Analyses
Колумбійський університет
МІТ
Берклі
Науковий керівник William Ralph Smythed
Аспіранти, докторанти Ali Javand
James Power Gordond
Robert W. Boydd
Raymond Chiaod
Helmut W. Schulzd
Robert G. Shulmand
Elsa M. Garmired
John D. Monnierd
Robert Lee Whited[1]
Dan Martin Watsond[1]
Ken Toshio Tatebed[1]
Jonathon Michael Weinerd[1]
Everett Arthur Lipmand[1]
Eugene Serabynd
Арно Аллан Пензіас
Членство Лондонське королівське товариство
Національна академія наук США
Американська академія мистецтв і наук
Папська академія наук[2]
Російська академія наук
Національна інженерна академія США
Індійська національна академія наук
Американське філософське товариство[3]
Американське астрономічне товариство[3]
Американське фізичне товариство[3]
Європейська академія[4]
JASON[5]
Відомий завдяки: один з основоположників квантової електроніки
У шлюбі з Frances Browd
Нагороди

Грант Ґуґґенгайма (1955)

Міжнародна золота медаль Нільса Бора (1979)

Нобелівська премія з фізики

Медаль Фредеріка Айвза (1996)

Медаль Стюарта Баллантайна (1962)

Темплтонівська премія (2005)

SPIE Gold Medald (2010)

IEEE David Sarnoff Awardd (1961)

Велика золота медаль імені М. В. Ломоносова (2000)

призова лекція Петрі (1985)

Медаль пошани IEEE (1967)

Медаль Вільгельма Екснера (1970)

лекція Генрі Норріса Расселаd (1998)

Національна наукова медаль США

медаль Карла Шварцшильда (2002)

премія Румфорда (1961)

Національна зала слави винахідників США (1976)

IEEE Morris N. Liebmann Memorial Awardd (1959)

премія Джона Карті (1961)

Young Medal and Prized (1963)

медаль Менделяd (1999)

Премія пам'яті Ріхтмаєра (1959)

член Американського фізичного товариства[d]

Earle K. Plyler Prize for Molecular Spectroscopyd (1977)

премія Комстока з фізики (1958)

Член Американської академії мистецтв і наук[d]

іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (1976)

Science Writing Awardd

Лекція Карла Янського (1971)

Remsen Awardd (1972)

C.E.K. Mees Medald (1968)


CMNS: Чарлз Гард Таунс у Вікісховищі

Чарлз Гард Таунс (англ. Charles Hard Townes, 28 липня 1915, Грінвілл, Південна Кароліна — 27 січня 2015, Берклі, Каліфорнія) — американський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики (1964). Член Національної академії наук США (1956), іноземний член РАН (1994).

Біографія[ред. | ред. код]

Таунс народився в Грінвіллі, там же навчався, в 1935 закінчив Фурманський університет, в 1939 — в Каліфорнійський технологічний інститут. У 19391948 він працював у фірмі «Белл телефон», в 19481961 — в Колумбійському університеті1950 на посаді професора). У 19611966 Таунс був професором і президентом Массачусетського технологічного інституту, з 1967 очолює фізичний відділ Каліфорнійського університету (Берклі) . У 1967 він був обраний президентом Американського фізичного товариства.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Основні праці Таунса присвячені радіоспектроскопії, квантовій електроніці та її застосуванням, нелінійній оптиці, радіоастрономії. Незалежно від А. М. Прохорова і Н. Г. Басова висунув ідею нового принципу генерації та посилення електромагнітних хвиль і на його основі спільно зі співробітниками створив перший квантовий генератор — мазер на аміаку (1954). У 1958 спільно з А. Шавловим обґрунтували і запатентували можливість створення оптичного квантового генератора (лазера). У 1964 «за фундаментальні роботи в області квантової електроніки, які привели до створення випромінювачів і підсилювачів на лазерно-мазерному принципі», Таунс спільно з Н. Г. Басовим і А. М. Прохоровим був удостоєний Нобелівської премії з фізики.

Створені лазери Таунс застосував для високоточної перевірки ефектів теорії відносності, для проведення досліджень в області біології і медицини. В області нелінійної оптики Таунс виявив вимушене розсіювання Мандельштама — Брілюена, ввів уявлення про критичну потужність пучка світла і явище самофокусування (1964), яке можна використовувати в хвилевідній техніці, експериментально спостерігав ефект автоколімації світла (1966)..

Таунс застосував методи квантової електроніки і нелінійної оптики в астрофізиці і спільно з іншими в 1969 відкрив мазерний ефект в космосі (Випромінювання космічних молекул води на довжині хвилі 1,35 см).

Нагороди[ред. | ред. код]

Публікації[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Храмов Ю. А. Чарлз Гард Таунс // Физики : Биографический справочник / под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и доп. — М. : Наука, 1983. — С. 259. — 400 с. — 200 000 екз.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  2. www.pas.va
  3. а б в NNDB — 2002.
  4. https://www.ae-info.org/ae/User/Townes_Charles
  5. Finkbeiner A. K. Unwelcome advice? // Science / H. ThorpAAAS, 2019. — Vol. 364, Iss. 6447. — P. 1222–1225. — ISSN 0036-8075; 1095-9203doi:10.1126/SCIENCE.364.6447.1222

Посилання[ред. | ред. код]