Чарлз Гард Таунс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чарлз Гард Таунс
Charles Hard Townes
Charles Hard Townes.jpg
Народився 28 липня 1915(1915-07-28)
Ґрінвіль (Південна Кароліна), Південна Кароліна, США
Помер 27 січня 2015(2015-01-27) (99 років)
Окленд, Каліфорнія, США
Громадянство Flag of the United States.svg США
Діяльність фізик[1], фізик-ядерник[d], викладач університету
Сфера роботи фізика
Alma mater Фурманській університет
Університет Дьюка
Каліфорнійський технологічний інститут
Науковий керівник William Smythe[d]
Мова творів англійська[2]
Заклад Bell Labs
Institute for Defense Analyses
Колумбійський університет
МІТ
Берклі
Членство Лондонське королівське товариство
Національна академія наук США
Американська академія мистецтв і наук
Папська академія наук[3]
Російська академія наук
Національна інженерна академія США[d]
Indian National Science Academy[d]
Американське філософське товариство[d][4]
Американське астрономічне товариство[4]
Американське фізичне товариство[4]
Відомий завдяки: один з основоположників квантової електроніки
Нагороди

Чарлз Гард Таунс (англ. Charles Hard Townes, 28 липня 1915, Грінвілл, Південна Кароліна — 27 січня 2015, Берклі, Каліфорнія) — американський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики (1964). Член Національної академії наук США (1956), іноземний член РАН (1994).

Біографія[ред. | ред. код]

Таунс народився в Грінвіллі, там же навчався, в 1935 закінчив Фурманський університет, в 1939 — в Каліфорнійський технологічний інститут. У 19391948 він працював у фірмі «Белл телефон», в 19481961 — в Колумбійському університеті1950 на посаді професора). У 19611966 Таунс був професором і президентом Массачусетського технологічного інституту, з 1967 очолює фізичний відділ Каліфорнійського університету (Берклі) . У 1967 він був обраний президентом Американського фізичного товариства.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Основні праці Таунса присвячені радіоспектроскопії, квантовій електроніці та її застосуванням, нелінійній оптиці, радіоастрономії. Незалежно від А. М. Прохорова і Н. Г. Басова висунув ідею нового принципу генерації та посилення електромагнітних хвиль і на його основі спільно зі співробітниками створив перший квантовий генератор — мазер на аміаку (1954). У 1958 спільно з А. Шавловим обґрунтували і запатентували можливість створення оптичного квантового генератора (лазера). У 1964 «за фундаментальні роботи в області квантової електроніки, які привели до створення випромінювачів і підсилювачів на лазерно-мазерному принципі», Таунс спільно з Н. Г. Басовим і А. М. Прохоровим був удостоєний Нобелівської премії з фізики.

Створені лазери Таунс застосував для високоточної перевірки ефектів теорії відносності, для проведення досліджень в області біології і медицини. В області нелінійної оптики Таунс виявив вимушене розсіювання Мандельштама - Брілюена, ввів уявлення про критичну потужність пучка світла і явище самофокусування (1964), яке можна використовувати в хвилевідній техніці, експериментально спостерігав ефект автоколімації світла (1966)..

Таунс застосував методи квантової електроніки і нелінійної оптики в астрофізиці і спільно з іншими в 1969 відкрив мазерний ефект в космосі (Випромінювання космічних молекул води на довжині хвилі 1,35 см).

Нагороди[ред. | ред. код]

Публікації[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Ю. А. Храмов . Фізики: Біографічний довідник. — 2-е вид. — М.: Наука, 1983. — С. 259.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]