Джуліано Таккола
 | ||||||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 28 червня 1943 | |||||||||||||||||||||||||||||
| Вікопізано, Італія | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Смерть | 16 березня 1969 (25 років) | |||||||||||||||||||||||||||||
| Кальярі | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 179 см | |||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 76 кг | |||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство | .svg){kind=small} Італія_crowned.svg){kind=small} Королівство Італія
| |||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | нападник | |||||||||||||||||||||||||||||
| Інформація про клуб | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Поточний клуб | завершив кар'єру | |||||||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||
| 1959-1962 |  «Дженоа»
| |||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||
Джуліано Таккола (італ. Giuliano Taccola, 28 червня 1943, Вікопізано — 16 березня 1969, Кальярі) — італійський футболіст, що грав на позиції нападника.
Володар Кубка Італії.
Ігрова кар'єра
Народився 28 червня 1943 року у Вікопізано. Вихованець юнацької команди футбольного клубу «Дженоа».
У дорослому футболі дебютував 1962 року виступами за команду клубу «Алессандрія», в якій провів один сезон, взявши участь у 22 матчах чемпіонату.
Згодом з 1963 по 1967 рік грав у складі наступних клубів: «Варезе», «Віртус Ентелла», «Савона» та «Дженоа».
1967 року перейшов до столичної «Роми», за яку відіграв два сезони. Більшість часу, проведеного у складі «Роми», був основним гравцем атакувальної ланки команди. За цей час виборов титул володаря Кубка Італії. Під час другого сезону в Серії А його результативність впала через регулярні проблеми зі здоров'ям — підвищення температури та підвищений серцевий ритм. Попри це головний тренер Еленіо Еррера продовжував активно залучати Такколу до складу команди. 2 березня 1969 року гравець пошкодив щиколотку у грі проти «Сампдорії», через що гру 16 березня 1969 проти «Кальярі» пропускав, лише супроводжуючи команду. Перед матчем він поскаржився на підвищену температуру і прийняв отримані від лікаря ліки. Після гри, яка завершилася нульовою нічиєю, перебуваючи у роздягальні з партнерами по команді, знепритомнів. Таккола помер у машині швидкої допомоги по дорозі до лікарні, а офіційною причиною смерті була названа серцева недостатність через пневмонію.[1]
Згідно з інтерв'ю Ферруччо Маццоли 2004 року виданню «L'Espresso», Таккола став жертвою допінгу, використання якого, нібито, був широко поширене за Еленіо Еррери.[2][3]
Досягнення
- Володар кубка Італії:
Джерела
- ↑ Chiara Zucchelli (17 березня 2017). Roma, Marzia Taccola, 48 anni dopo: "Chiedo verità e giustizia" (Italian) . La Gazzetta dello Sport. Процитовано 18 березня 2017.
- ↑ La pillola misteriosa di Herrera [Архівовано 2007-08-14 у Wayback Machine.]
- ↑ Alessandro Gilioli (16 травня 2005). 'Quelle pillole che ci dava Herrera' (Italian) . La Repubblica. Процитовано 18 березня 2017.
Посилання
|
Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
