Рома (футбольний клуб)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рома
Логотип
Повна назва Спортивний союз Рома
Прізвисько Жовто-червоні (італ. Giallorossi)
Чарівники (італ. La Maggica)
Вовки (італ. i Lupi)
Засновано 7 червня 1927
Населений пункт Рим, Італія
Стадіон Стадіо Олімпіко
Вміщує 72 698
Президент США Джеймс Паллотта
Головний тренер Італія Еусебіо Ді Франческо
Ліга Серія А
2017/18 3-е
Домашня
Виїзна
Запасна

Спортивний союз «Рома» (італ. Associazione Sportiva Roma) — професійний італійський футбольний клуб з Рима. Виступає у найвищому дивізіоні італійського чемпіонату — Серії А. Домашні поєдинки проводить на Олімпійському стадіоні, який вона ділить з «Лаціо». Стадіо Олімпіко — другий за розмірами стадіон Італії (поступається лише міланському «Сан-Сіро»).

Був заснований 22 липня 1927 року. З сезону 1952/53 клуб не залишає Серію А, і має у своєму активі 3 титули чемпіонів Італії: в сезонах 1941-42, 1982-83 та 2000-01 років. Окрім того, «Рома» — дев'ятиразовий володар Кубка Італії з футболу, здобувши останній титул у 2008 році.

Попри те, що «Рома» є одним із найсильніших клубів італійського чемпіонату, участь у єврокубках для «Роми» складається не так успішно. У 1961 році «Рома» здобула свій єдиний офіційний міжнародний трофей — Кубок ярмарків, перегравши англійський «Бірмінгем Сіті» із загальним рахунком 4:2. У фіналі Кубка європейських чемпіонів сезону 1983-84 «Рома» в серії пенальті програла англійському «Ліверпулю». У 1991 році «Рома» знову грала у фіналі Кубка УЄФА. Із рахунком 2:1 за сумою двох матчів її здолав міланський «Інтер» .

Історія[ред. | ред. код]

Заснування і перші сезони[ред. | ред. код]

Структура створення «Роми».

Спортивна асоціація «Рома» була утворена 7 червня 1927 року[1][2][3] (22 липня 1927 року — дата першої офіційної згадки, або день «першого наказу») в результаті об'єднання трьох римських команд: ФК «Роман», «Альба-Аудаче» і «Фортітудо-Про Рома» (спочатку команд було п'ять — «Роман», «Альба», «Аудаче», «Фортітудо» та «Про Рома»). Подібні злиття і перейменування відбувалися по всій Італії під час фашистського режиму з метою спростити географію футболу у великих містах, а також підвищити серед народу популярність і важливість місцевих команд[4]. Ініціатором появи «Роми» і першим її президентом був секретар римської федерації фашистської партії Італо Фоско, який бажав створити в Вічному місті клуб, здатний боротися з гегемонією північноіталійських команд — «Дженоа», «Торіно», «Ювентусом», «Інтернаціонале» та «Болоньєю». Уникнути злиття вдалося кільком столичним клубам, найбільш відомим з яких є «Лаціо», завдяки зусиллям її віце-президента генерала міліції Джорджіо Ваккаро. Крім того, можна згадати і «Трастевере», що в той час грав у третьому регіональному дивізіоні, а пізніше став однієї з футбольних колисок майбутньої легенди «Роми» Франческо Тотті. Емблемою новоствореної команди стала Капітолійська вовчиця — символ Риму, а кольорами — червоно-жовті кольори клубу «Роман».

Аттіліо Ферраріс — перший капітан «Роми» (1927—1934)

Перший матч «Рома» зіграла на «Мотовелодромо Аппіо» 17 липня 1927 року проти віце-чемпіона Угорщини «Уйпешта» і виграла з рахунком 2:1.

«Рома» дебютувала у чемпіонаті Італії в сезоні 1927/28. Свій перший офіційний матч «джалороссі» провели 25 вересня 1927 року, суперником був «Ліворно», римляни здобули перемогу з рахунком 2:0[5]. Зайнявши у своїй підгрупі B 8-е місце з 11-ти команд і не пробившись у фінальний турнір, римська команда стала учасником втішного турніру — кубка КОНІ, де спочатку виграла свою підгрупу, а потім у фіналі в переграванні на нейтральному полі у Флоренції в додатковий час здолала «Модену» — 2:1. В наступному сезоні 1928/29 «Рома» у підгрупі A розділила третю позицію з «Алессандрією», але за новою формулою турніру тільки переможці підгруп отримували право грати у фіналі.

Зате цього з лишком вистачило для того, щоб потрапити на наступний сезон в засновану Серію А, об'єднаний чемпіонат без поділу на підгрупи. Таким чином, починаючи з моменту утворення, «Рома» стала регулярним учасником головного італійського футбольного турніру, пропустивши лише один сезон (1951/52) за більш ніж 80 років його існування. Вже в наступному сезоні 1930/31 «джалороссі» фінішували на другому місці, пропустивши вперед лише «Ювентус», і вперше вийшли в міжнародний турнір — Кубок Мітропи. Вже тоді «Рома» показувала іскрометний футбол, забивши в 34 матчах 87 голів — здавалося, «вічний» абсолютний рекорд клубу, побитий лише в сезоні 2016/17 (але вже у 38 іграх). Кращими гравцями цього періоду в «Ромі» були капітан Аттіліо Ферраріс, а також Гвідо Мазетті, Фульвіо Бернардіні і Родольфо Волк (перший гравець клубу, який став найкращим бомбардиром Серії А у 1931-му році з 29 забитими м'ячами). Крім того у команди було два фінали Кубка Італії (1937, 1941). Загалом у довоєнний час «Рома» лише раз опускалася за межі першої десятки — в сезоні, що передував першого чемпіонства.

Перше чемпіонство і повоєнні невдачі[ред. | ред. код]

«Рома» у першому чемпіонському сезоні 1941/42

Під керівництвом Луїджі Барбезіно, римський клуб був близький до свого першого титулу в сезоні 1935/36, відставши всього на одне очко від «Болоньї». Перемоги ж у Серії А «Рома» досягла в сезоні 1941/42 під проводом Альфреда Шаффера, коли в Європі тривала Друга світова війна. Найкращим бомбардиром команди став місцевий вихованець Амадео Амадеї. На гребені успіху Шеффер покинув команду, і наступний сезон «Рома» завершила на 9-му місці.

З 1943 по 1946 роки чемпіонат в Серії А не проводився, оскільки військові дії перемістилися на територію Італії. Після відновлення Серії А місце команди в ній сумніву не піддавалося, проте «Рома» опустилася в нижню частину турнірної таблиці і в кінці кінців вилетіла із Серії А в сезоні 1950/51. У наступному сезоні римляни під проводом Джузеппе Віані посіли перше місце в Серії В і повернулись в Серію А. Сезон длосі 1951/52 залишається єдиним, який «Рома» провела в Серії В. Пізніше, в 1953 році, «Рома» остаточно переїхала на стадіо «Олімпіко», як на свою домашню арену.

Джакомо Лозі з Кубком ярмарків після перемоги у турнірі 1960/61

Після повернення в Серію А, «Рома» закріпилася у верхній частині таблиці, ведена такими гравцями як Еджисто Пандольфіні, Діно да Коста і данець Хельге Броне. Найуспішнішим став сезон 1954/55, в якому «джалороссі» під керівництвом англійця Джесса Карвера посіли третє місце, пропустивши вперед «Мілан» та «Удінезе». У сезоні 1960/61 «Рома» виграла свій перший єврокубок — Кубок ярмарків (попередник Кубка УЄФА), обігравши в фіналі «Бірмінгем Сіті» (2:2 на виїзді і 2:0 вдома). Через кілька років «Рома» виграла свій перший Кубок Італії в сезоні 1963/64, перегравши у фіналі «Торіно» — перший матч завершився з рахунком 0:0, а в переграванні сильнішими були «вовки» 1:0.

Під час сезону 1964/65 тренер Хуан Карлос Лоренсо заявив, що клуб не в змозі платити своїм гравцям і навряд чи зможе дозволити собі вирушити на наступну гру в Віченцу. Вболівальники підтримали клуб, збираючи пожертви на користь клубу. Банкрутства вдалося уникнути з обранням нового президента клубу Франка Еванджелісті.

У сезоні 1968/69 був виграний другий Кубок Італії, а на наступний рік і третій. Джакомо Лозі встановив в 1969 році клубний рекорд за кількістю виступів у всіх змаганнях — 450 матчів, цей рекорд протримався 38 років, поки в 2007 році його не побив Франческо Тотті.

Сімдесяті пройшли відносно спокійно, хоча два трофеї «Рома» взяла — Англо-італійський кубок 1972 року і Кубку Італії 1980 року. Також після поїздки в США на товариський матч проти нью-йоркського «Космосу» в 1978, в клубі з'явився відділ маркетингу і був створений новий логотип: чорний силует голови вовчиці з червоним оком. Необхідність в новому логотипі виникла через бажання створити власний бренд і неможливості реєстрації в якості товарного знака Капітолійської вовчиці.

Друге чемпіонство, 90-ті роки[ред. | ред. код]

Початок нової успішної сторінки в історії «Роми» ознаменувала перемогою в Кубку Італії 1979/80, де у фіналі по пенальті був обіграний «Торіно». У сезоні 1980/81 «джалороссі» зупинились в кроці від першого місця, пропустивши вперед «Ювентус», на наступний рік команда зайняла третє місце позаду «Ювентуса» та «Фіорентини». Тренером на той час був колишній гравець «Мілана» Нільс Лідхольм, під керівництвом якого грали такі майстри, як Бруно Конті, Агостіно Ді Бартоломеї, Роберто Пруццо і Фалькао.

На наступний рік, в сезоні 1982/83, «Рома» виграла титул вперше за 41 рік. Наступний сезон «Рома» завершила на другому місці і виграла Кубок Італії. Крім того команда дійшла до фіналу Кубка чемпіонів. Фінал з «Ліверпулем», який проходив на стадіоні «вовків», закінчився внічию 1:1 (у «Роми» відзначився Пруццо), але в серії пенальті точнішими виявилися англійці. Успіхи «Роми» 1980-х років закінчилися зайнятим другим місцем у чемпіонаті у сезоні 1985/86 і перемогою в Кубку Італії в тому ж сезоні, де у фіналі була обіграна «Сампдорія» — 3:2.

«Рома» у другому чемпіонському сезоні 1982/83

Після цього почалося зниження результатів у лізі, одним з небагатьох успіхів було третє місце в сезоні 1987/88. У 1991 році «Рома» дійшла до фіналу Кубка УЄФА, де програла в італійському фіналі «Інтеру» — 2:1. У тому ж сезоні клуб виграв свій сьомий Кубок Італії і поступився «Сампдорії» в Суперкубку. У 1993 році власником клубу став Франко Сенсі. До кінця десятиліття «Рома» не мала високих досягнень, найкращим результатом було четверте місце в сезоні 1997/98. На початку 1990-х в команді з'явився доморощений нападник Франческо Тотті, який став знаковою фігурою клубу.

Нове тисячоліття[ред. | ред. код]

Вболівальники «Роми» святкують зобуття третього скудетто після перемоги в останньому турі над «Пармою» 17 червня 2001 року.

«Рома» повернула втрачені позиції в 2000-х, почавши десятиліття з виграшу свого третього скудетто в сезоні 2000/01 під проводом Фабіо Капелло. Доля чемпіонату була вирішена лише в останньому турі — 17 червня 2001 року перемігши «Парму» 3:1, «Рома» випередила «Ювентус» на 2 очки. Капітан команди Франческо Тотті став одним з головних героїв в історії клубу, побивши кілька рекордів. Інші важливі гравці цього періоду — Алдаїр, Кафу, Габріель Батістута і Вінченцо Монтелла.

«Джалороссі» намагалися захистити титул в наступному сезоні, але закінчили його на другому місці, поступившись «Ювентусу» одним очком. Після цього «Рома» протягом 2000-х не раз зупинялася за крок від трофеїв. Вона програла «Мілану» 4:2 у фіналі Кубка Італії 2002/03 і поступилася «Мілану» в чемпіонаті, знову зайнявши друге місце, в сезоні 2003/04.

З переходом Капелло в «Ювентус» в стані «джалороссі» почалася справжня чехарда з участю тренерів клубу. Чезаре Пранделлі на початку сезону 2004/05 залишив «Рому» за сімейними обставинами. Керівництво клубу в екстреному порядку призначило німецького фахівця Руді Феллера, який встиг пограти за «джалороссі» коли був футболістом. Правда, і йому не вдалося затриматися надовго — вже через місяць він був звільнений. Незабаром «Рома» оголосила про запрошення на пост головного тренера Луїджі Дельнері, що став вже третім запрошеним тренером за рік, однак дель Нері не протримався біля керма команди і півроку. Четвертим фахівцем був призначений Бруно Конті, який присвятив римському клубу багато років — після завершення ігрової кар'єри Конті був призначений тренером молодіжних команд «Роми»[6].

Лучано Спаллетті тренер «Роми» з 2005 по 2009 і з 2016 по 2017 роки

У наступному сезоні новий тренер римлян Лучано Спаллетті привів команду до п'ятого місця, яке незабаром, після корупційного скандалу в італійському футболі в 2006 році перетворилося на друге місце в сезоні 2005/06, дозволивши на наступний рік брати участь у Лізі чемпіонів (звідки команда вилетіла в ¼ фіналу, програвши «Манчестер Юнайтед», що розгромив «Рому» на «Олд Траффорд» з рахунком 7:1[7]). У тому ж сезоні у фіналі Кубка Італії клуб програв «Інтернаціонале». У наступні кілька сезонів «джалороссі» зміцнили свої позиції у верхній частині турнірної таблиці Серії А, двічі виграли Кубок Італії, а сам Спаллетті був визнаний найкращим тренером країни. Незважаючи на відсутність трофеїв, це десятиліття безумовно є кращим в історії римлян. У 2008 році після смерті Франко Сенсі президентом «Роми» стала його донька Розелла Сенсі.

На четвертий рік свого перебування в «Ромі» Спаллетті провалив початок сезону і був звільнений. Рятувати становище римського клубу був викликаний екс-наставник «Ювентуса» Клаудіо Раньєрі. Він повернув команду в зону єврокубків, а в кінці сезону і зовсім ледь не випередив «Інтер», який у підсумку і став володарем скудетто. Клуб продовжив контракт з Раньєрі до 2013 року. 8 липня 2010 року Розелла Сенсі у зв'язку з фінансовим становищем вирішила продати клуб за 325 млн євро. У числі покупців, в основному були три сторони: 1) Американські бізнесмени. 2) Арабські шейхи. 3) Ім'я третього можливого покупця не розголошується у зв'язку з побажанням самого покупця. (За деякими даними це були бізнесмени з самої Італії)

Легендарний капітан команди Франческо Тотті підіймає Кубок Італії після перемоги у сезоні 2007/08.

У 2011 році Розелла Сенсі подала у відставку і команду купили американські акціонери на чолі з Томасом Ді Бенедетто який і став новим президентом. Новий власник сплатив борги команди і виділив гроші на інфраструктуру і трансфери команди. Раньєрі був звільнений в кінці лютого 2011 року, коли «Рома» втратила перемогу в гостьовому поєдинку проти «Дженоа», ведучи по ходу матчу 3:0. До кінця року тренером «Роми» став Вінченцо Монтелла — один з кращих бомбардирів клубу за всю його історію, проте незабаром він пішов в «Катанію».

По закінченні сезону новим тренером стає Луїс Енріке. Команда зробила ставку на молодих гравців (Ерік Ламела, Фабіо Боріні та ін) і продала ветеранів команди (Лука Тоні, Богдан Лобонц). При Луїсі Енріке команда зайняла катастрофічне для останніх років 7 місце і не потрапила в єврокубки. Команда програла у Лізі Європи словацькому «Словану». Сезон закінчився для команди повним провалом.

Після невдалих виступів команди іспанського тренера звільнили і новим тренером став Зденек Земан, який раніше керував командою в 1997-99 роках. Команда зберігла свій курс виховання молодих гравців. Керівництво оголосио про будівництво нового стадіону. У зв'язку з зайнятістю нового президента і не можливістю прямого спостереження за справами клубу, новим президентом призначається інший господар клубу Джеймс Паллотта.

Земан налагодив гру в атаці, забуваючи про оборону. «Рома» показувала невиразний футбол, з великою кількістю голів як у ворота суперника так і в свої ворота. Команда стала самою забивною в Італії і однією з таких у Європі. Після 22 туру «Рома» опустилась на 8-е місце. Вирішувалось питання про відставку Земана, але керівництво дало тренеру останній шанс. У 23 турі «Рома» зазнала чергової поразки на своєму полі від «Кальярі», пропустивши при цьому чотири м'ячі і керівництво розірвало контракт з Земаном. Новим тренером до кінця сезону став Ауреліо Андреадзолі, який кілька років працював помічником головних тренерів з 2005 року.

«Рома» у сезоні 2014/15

12 червня 2013 року керівництво «Роми» оголосило про те, що новим головним тренером римського клубу стане Руді Гарсія[8]. В команду приходять Адем Ляїч з «Фіорентини» за 11 млн євро, Жервіньйо з «Арсеналу» за 8 млн, Кевін Стротман з ПСВ за 17 млн, Мехді Бенатія з «Удінезе» за 13,5 млн. Новий тренер заявив, що мета «Роми» — фінішувати в п'ятірці[9]. Втім сезон для команди почався дуже вдало — в перших 10 турах римляни здобули 10 перемог і тим самим встановили рекорд першості за кількістю перемог на старті сезону[10], однак починаючи з 13 туру клуб опустився на друге місце і на ньому закінчив сезон. Влітку 2014 року «Рома» зміцнилася, підписавши контракти з Ешлі Коулом і Сейду Кейта, а також оформивши трансфери Хуана Ітурбе з «Верони» за 22 млн євро і Костаса Маноласа з Олімпіакоса за 13 млн євро, і викупила у «Кальярі» права на Раджу Наїнгголана, всього в літнє міжсезоння витративши на трансфери 60 млн євро[11]. Підійшовши до зимової перерви знову на 2 місці в чемпіонаті Італії «Рома» не змогла вийти в плей-фф Ліги Чемпіонів і здійснила ряд трансферів, відновивши свою лінію нападу, за Сейду Думбія «Рома» заплатила ЦСКА 14,4 млн євро[12] і взяла Віктора Ібарбо в оренду з «Кальярі», розлучившись з Маттія Дестро (оренда в «Мілан») і Марко Борріелло (трансферу в «Дженоа»).

28 травня 2017 року Франческо Тотті провів свій останній матч у футболці Роми і був введений в зал слави клубу. 30 травня 2017 року прес-служба римського клубу повідомила про припинення співпраці з головним тренером команди Лучано Спаллетті, під керівництвом якого в сезоні 2016/17 «Рома» зайняла в чемпіонаті Італії друге місце.[13]

12 червня 2017 року прес-служба римського клубу повідомила про призначення на пост головного тренера «Роми» колишнього наставника «Сассуоло» Еусебіо Ді Франческо, який грав на межі тисячоліть у складі «джалороссі» і виграв з нею третє скудетто.

Досягнення[ред. | ред. код]

Національні титули[ред. | ред. код]

Результати «Роми» у Серії А

Міжнародні титули[ред. | ред. код]

Coppacampioni (closer).png Кубок європейських чемпіонів

UEFA Cup (adjusted).png Ліга Європи УЄФА / Кубок УЄФА

Coppacoppe.png Кубок володарів кубків

UEFA - Inter-Cities Fairs Cup.svg Кубок ярмарків

Англо-італійський кубок

  • Gold medal icon.svg Володар: 1972

Малий Кубок світу

  • Silver medal icon.svg Фіналіст: 1953

Юнацькі змагання[ред. | ред. код]

  • Молодіжний Чемпіонат Італії
    • Gold medal icon.svg Переможці (7): 1972\73, 1973\74, 1977\78, 1983\84, 1989\90, 2004\05, 2010\11
  • Молодіжний Кубок Італії
    • Gold medal icon.svg Володар (4): 1973\74, 1974\75, 1993\94, 2011\12
  • Молодіжний Суперкубок Італії
    • Gold medal icon.svg Володар: 2012
  • Кубок Віареджо
    • Gold medal icon.svg Володар (3): 1981, 1983, 1991
  • Молодіжний кубок ФІФА
    • Gold medal icon.svg Володар (2): 1980, 2003
  • Національний чемпіонат Студенти
    • Gold medal icon.svg Чемпіон (5): 1980\81, 1982\83, 1992\93, 1998\99, 2009\10
  • Національний Юніорський чемпіонат
    • Gold medal icon.svg Чемпіон (5): 1986\87, 1995\96, 1998\99, 2006\07, 2013\14

Гравці[ред. | ред. код]

Склад[ред. | ред. код]

Станом на 3 лютого 2018 року[14]
Позиція Гравець
1 Бразилія ВР Алісон
4 Бельгія ПЗ Раджа Наїнгголан
5 Бразилія ЗХ Жуан Жезус
6 Нідерланди ПЗ Кевін Стротман
7 Італія ПЗ Лоренцо Пеллегріні
8 Аргентина НП Дієго Перотті
9 Боснія і Герцеговина НП Едін Джеко
11 Сербія ЗХ Александар Коларов
13 Італія ЗХ Еліо Капрадоссі
14 Чехія НП Патрік Шик
16 Італія ПЗ Данієле Де Россі NYCS-bull-trans-K.svg
17 Туреччина НП Ченгіз Юндер
18 Румунія ВР Богдан Лобонц
Позиція Гравець
20 Аргентина ЗХ Федеріко Фасіо
21 Франція ПЗ Максим Гоналон
23 Франція НП Грегуар Дефрель
24 Італія ПЗ Алессандро Флоренці
25 Бразилія ЗХ Бруно Перес
26 Нідерланди ЗХ Рік Карсдорп
28 Польща ВР Лукаш Скорупський
30 Бразилія ПЗ Жерсон
33 Аргентина ЗХ Хонатан Сільва
44 Греція ЗХ Костас Манолас
48 Італія НП Мірко Антонуччі
92 Італія НП Стефан Ель-Шаараві

Закріплені номери[ред. | ред. код]

№ 6 — Бразилія Алдаїр (номер був закріплений з 2003 по 2013 рік)

Зала слави[ред. | ред. код]

7 жовтня 2012 року офіційно був представлений зал слави клубу «Рома», який складався з 11 гравців, до яких в наступні роки було додано ще 17[15].

2012
2013
2014
2015
2016
2017

Капітани[ред. | ред. код]

Переможці найбільших міжнародних змагань[ред. | ред. код]

Чемпіони Світу[ред. | ред. код]

Чемпіони Європи[ред. | ред. код]

Рекордсмени клубу[ред. | ред. код]

Рекордсмени за кількістю матчів за клуб[ред. | ред. код]

Рекордсмени за кількістю голів за клуб[ред. | ред. код]

Головні тренери і президенти[ред. | ред. код]

Список головних тренерів[ред. | ред. код]

Ім'я Національність Період роботи Досягнення
Вільям Гарбатт Англія Англія 1927-1929 3-е місце Серія А
Гвідо Баккані Прапор Італії Італія 1929 -
Герберт Берджесс Англія Англія 1929-1931 Віце-чемпіон, 3-е місце Серія А
Ласло Баар Угорщина Угорщина 1931-1932 -
Лайош Ковач Угорщина Угорщина 1932-1933 -
Луїджі Барбезіно Прапор Італії Італія 1933-1937 Віце-чемпіон Серії А
Фіналіст Кубку Італії
Гвідо Ара Прапор Італії Італія 1937-1940 -
Альфред Шаффер Угорщина Угорщина 1940-1942 Чемпіон Серії А
Фіналіст Кубку Італії
Геза Кертес Угорщина Угорщина 1942-1943 -
Гвідо Мазетті Прапор Італії Італія 1943-1945 -
Джованні Деньї Прапор Італії Італія 1945-1947 -
Імре Шенкей Угорщина Угорщина 1947-1948 -
Луїджі Брунелла Італія Італія 1948-1949 -
Фульвіо Бернардіні Італія Італія 1949-1950 -
Луїджі Брунелла Італія Італія 1950 -
Адольфо Балонч'єрі Італія Італія 1950 -
П'єтро Серантоні Італія Італія 1950-1951 -
Гвідо Мазетті Італія Італія 1951 -
Джузеппе Віані Італія Італія 1951-1952 Чемпіон Серії B
Фіналіст Малого Кубка світу
Маріо Варльєн Італія Італія 1952-1953 -
Джесс Карвер Англія Англія 1953-1955 Віце-чемпіон Серія А
Дьєрдь Шароші Угорщина Угорщина 1955-1957 -
Гвідо Мазетті Італія Італія 1957 -
Алек Сток Англія Англія 1957 -
Гуннар Нордаль Швеція Швеція 1957-1958 -
Дьєрдь Шароші Угорщина Угорщина 1958-1959 -
Гуннар Нордаль Швеція Швеція 1959 -
Альфредо Фоні Італія Італія 1960-1961 Володар Кубка Ярмарок
Луїс Карнілья Аргентина Аргентина 1961-1962 -
Альфредо Фоні Італія Італія 1962-1963 -
Наїм Кріезіу Албанія Албанія 1963 -
Луїс Міро Іспанія Іспанія 1963-1964 Володар Кубку Італії
Хуан Карлос Лоренсо Аргентина Аргентина 1964-1965 -
Оронцо Пульєзе Італія Італія 1965-1968 -
Еленіо Еррера Аргентина Аргентина 1968-1973 Володар Кубку Італії
Володар Англо-італійського кубка
Лучано Тессарі Італія Італія 1971 -
Тоніно Требічяні Італія Італія 1973 -
Манліо Скопіно Італія Італія 1973 -
Нільс Лідхольм Швеція Швеція 1973-1977 3-е місце Серія А
Густаво Джаньйоні Італія Італія 1977-1978 -
Ферруччо Валькареджі Італія Італія 1978-1979 -
Нільс Лідхольм Швеція Швеція 1979-1984 Чемпіон, Віце-чемпіон (2), 3-е місце Серія А
Володар Кубку Італії (2)
Фіналіст Ліги Чемпіонів
Свен-Йоран Ерікссон Швеція Швеція 1984-1986 Віце-чемпіон Серії А
Володар Кубку Італії
Анджело Сормані Італія Італія 1987 -
Нільс Лідхольм Швеція Швеція 1987-1989 3-е місце Серія А
Лучано Спінозі Італія Італія 1989 -
Нільс Лідхольм Швеція Швеція 1989
Луїджі Радіче Італія Італія 1989-1990 -
Оттавіо Б'янкі Італія Італія 1990-1992 Володар Кубку Італії
Фіналіст Суперкубка Італії
Фіналіст Кубка УЄФА
Вуядин Бошков Югославія Союзна Республіка Югославія 1992-1993 Фіналіст Кубку Італії
Карло Маццоне Італія Італія 1993-1996 -
Карлос Б'янкі Аргентина Аргентина 1996-1997 -
Нільс Лідхольм Швеція Швеція 1997 -
Еціо Селла Італія Італія 1997 -
Зденек Земан Чехія Чехія 1997-1999 -
Фабіо Капелло Італія Італія 1999-2004 Чемпіон, Віце-чемпіон (2) Серії А
Фіналіст Кубку Італії
Володар Суперкубка Італії
Чезаре Пранделлі Італія Італія 2004 -
Руді Феллер Німеччина Німеччина 2004 -
Еціо Селла Італія Італія 2004 -
Луїджі Дельнері Італія Італія 2004-2005 Фіналіст Кубку Італії
Бруно Конті Італія Італія 2005 -
Лучано Спаллетті Італія Італія 2005-2009 Віце-чемпіон (2) Серії А
Володар Кубку Італії (2)
Фіналіст Кубку Італії
Володар Суперкубка Італії
Фіналіст Суперкубка Італії (2)
Клаудіо Раньєрі Італія Італія 2009-2011 Віце-чемпіон Серії А
Фіналіст Кубку Італії
Фіналіст Суперкубка Італії
Вінченцо Монтелла Італія Італія 2011 -
Луїс Енріке Іспанія Іспанія 2011-2012 -
Зденек Земан Чехія Чехія 2012-2013 -
Ауреліо Андреацоллі Італія Італія 2013 Фіналіст Кубку Італії
Руді Гарсія Франція Франція 2013-2016 Віце-чемпіон (2) Серії А
Лучано Спаллетті Італія Італія 2016-2017 Віце-чемпіон Серії А
3-е місце Серія А
Еусебіо Ді Франческо Італія Італія 2017-

Список президентів клубу[ред. | ред. код]

Період Ім'я
1927-1928 Італія Італо Фоскі
1928-1935 Італія Ренато Сачердоті
1935-1936 Італія Вітторіо Скіалоя
1936-1941 Італія Іджино Бетті
1941-1943 Італія Едгардо Баццині
1943-1949 Італія П'єтро Бальдассарре
1949-1951 Італія П'єр Карло Рестаньйо
1951-1952 Італія Ромоло Васеллі
1952-1958 Італія Ренато Сачердоті
1958-1962 Італія Анаклето Джані
1962-1965 Італія Франческо Маріні-Деттіна
1965-1968 Італія Франко Еванджелісті
1968-1969 Італія Франческо Рануччі
1969-1971 Італія Альваро Маркіні
1971-1979 Італія Гаетано Анцалоне
1979-1991 Італія Діно Віола
1991-1993 Італія Джузеппе Чаррапіко
1993 Італія Чіро Ді Мартіно
1993-2008 Італія Франко Сенсі
2008-2011 Італія Розелла Сенсі
2011-2012 США Томас Ді Бенедетто
2012- США Джеймс Паллотта

Спонсори[ред. | ред. код]

Період Постачальник форми Титульний спонсор
1927-1970 немає немає
1970-1977 Lacoste
1977-1979 Adidas
1979-1980 Pouchain
1980-1982 Playground
1982-1984 Patrick Barilla
1984-1986 Kappa
1986-1991 NR
1991-1994 Adidas
1994-1997 Asics Nuova Tirrena\INA Assitalia
1997-2000 Diadora INA Assitalia
2000-2003 Kappa
2003-2007 Diadora Mazda\Banca Italease
2007-2013 Kappa Wind
2013-2014 немає немає
2014-2020 Nike немає

Стадіони[ред. | ред. код]

«Стадіо Олімпіко» під час матчу «Роми»

Кольори, символи, фанати[ред. | ред. код]

Кольори[ред. | ред. код]

Командні кольори «Роми» золотисто-жовтий і пурпурно-червоний (криваво-червоний)[16], також це офіційні кольори міста Риму. Протягом всієї історії клубу форма зазнала ряд змін. Іноді на формі був більш світлий червоний (1960—1963, 2009—2012), або більш блискучий жовтий (1983—1984, 1992). Спочатку шорти були білими, але білий колір був замінений чорним в 1951 році, і початковий колір повернувся лише в 1998 році. Спочатку шкарпетки були чорні, але вони були замінені на червоний колір з жовтою смужкою. Такі шкарпетки використовувалися з 1951 року, крім 1954 і 1998—2012 років.

Символи[ред. | ред. код]

Нинішній логотип це видозмінений перший логотип «Роми». У 1978 році був створений новий логотип, щоб створити бренд, який буде пов'язаний з продуктами клубу. На гербі зображено вовчиця з червоним оком. Герб був офіційним з 1978 по 1997, потім був замінений на видозмінений перший логотип «Роми». Він був офіційний з 1997 по 2013 рік. На ньому зображена вовчиця, що годує двох немовлят, за легендою ці немовлята засновники Риму, Ромул і Рем. У 2007 році, на 80-річчя клубу був створений святковий герб. На ньому зображено серце, а в ньому написано «AS Roma, 1927—2007». У 2013 році новий президент клубу Джеймс Паллотта представив новий логотип клубу. Він відрізняється зникненням вензелі «ASR», який був замінений на напис «Roma». Образ вовчиці і близнюків змінив колір з чорного на сріблястий.

Талісман[ред. | ред. код]

Талісманом клубу є вовк, з нашивкою на футболці цифр «753», які символізують рік заснування Риму.

Фанати[ред. | ред. код]

Картина на стіні будинку з нагоди завоювання «Ромою» скудетто

Згідно з опитуванням, проведеним Demos & Pi у вересні 2012 року і опублікованій в газеті La Repubblica, за «Рому» вболіває 7,3 % італійських уболівальників. Більшість уболівальників живуть в центрі Італії. Найвідоміше фанатське угруповання «Роми» — «Curva Sud». До 1987 року воно було одним з найсильніших угруповань футбольних вболівальників. У 1999 році членів угруповання «Curva Sud» стає менше. Її витісняє інше угруповання «Roma Ultras».

Суперництво[ред. | ред. код]

Головним і непримиренним суперником «Роми» є «Лаціо», з яким вони ділять Олімпійський стадіон. Їхні матчі іменуються «Римським дербі» або «Derby della Capitale». Матчі між ними є одним з найбільш гарячих і емоційних футбольних протистоянь у світі. Під час матчів на стадіоні та за його межами нерідко відбуваються спалахи насильства. Найвідоміший приклад — смерть фаната «Лаціо» Вінченцо Папареллі в сезоні 1979/80 в результаті пострілу з ракетниці з боку фанатів «Роми» з угрупування «Curva Sud», а також скасування гри 21 березня 2004 року, коли необґрунтовані чутки про смерть одного з уболівальників «жовто-червоних» на трибуні, привели до заворушень за межами стадіону.

Також відомо протистояння з «Наполі», відоме під назвою «Derby del Sole» (сонячне дербі). Два міста знаходяться в безпосередній близькості один від одного, а клуби є найбільш успішними в Центральній і Південній Італії. Також є розбіжності з командами «Катанія» (після перемоги «Роми» над сицилійським клубом з рахунком 7:0) та «Сієна» (між «джаллороссі» і «б'янчонеррі» з'явилася ворожнеча, після двох скасованих ігор, коли вболівальники клубів викидали на поле димові шашки, деякі футболісти отримали поранення).

Вболівальники «Роми» підтримують дружні зв'язки з грецькою командою «Панатінаїкос».

Гімн клубу[ред. | ред. код]

Офіційний гімн, слова Антонело Вендеті і Серджіо Бардотті, музика Антонелло Вендетті і Гьямпейро Скаламонга, більш відомий під сценічним ім'ям «гепи і гепи». Версія гімну відеоформаті на YouTube.

Економіка[ред. | ред. код]

У 1999 році, в період президентства Франко Сенсі, «Рома» стала акціонерним товариством. З 2004 по 2011 рік акції «Роми» були розподілені між «Compagnia Italpetroli SpA», який володіла 67,1 %, і іншими акціонерами, які володіють інштит 32,9 %. Поряд з «Ювентусом» та «Лаціо» «Рома» є одним з усього лише трьох італійських клубів, представлених на Італійській фондовій біржі[17]. Згідно з рейтингом «Deloitte Football Money League» у сезоні 2010/11 «Рома» була 15-м клубом у світі за рівнем заробітків (143,500 000 млн. €)[18]. Станом на 7 травня 2014 року, «Рома» перебувала на 19-му місці серед найбагатших футбольних клубів світу, за версією журналу «Forbes»[19]. 17 серпня 2008 року голова і власник клубу Франко Сенсі помер після тривалої хвороби, місце голови клубу зайняла його дочка Розелла.

У сезоні 2004/05 чистий прибуток «Роми» склав € 10 091 689, а в наступному сезоні € 804 285 в сезоні 2005/06[20]. У сезоні 2006/07 був змінений обліковий метод МСФЗ, внаслідок чого результат сезону 2005/06 був перекласифікований у чистий збиток у розмірі € 4 051 905, а в сезоні 2006/07 чистий дохід склав € 10 135 539[21]. У сезоні 2007/08 «Рома» зробила чистий прибуток у розмірі € 18 699 219[22]. У сезоні 2009/2010 фінансові результати виявилися негативними: клуб витратив на 21,8 млн євро більше, ніж заробив. При цьому витрати зросли на 3,1 %, а доходи скоротилися на 14,8 % порівняно з минулим роком[23].

У сезоні 2010/11 збитки клубу склали € 30 млн. На посаду президента був затверджений новий власник клубу Томас ді Бенедетто, також були обрані члени ради директорів. Вісім місць у ньому отримали представники американського консорціуму, який купив «Рому» у Сенсі, а п'ять місць дісталися банку UniCredit, в рахунок погашення боргів перед яким колишні власники виставили футбольний клуб на продаж[24].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Storia (it). www.asroma.com. Процитовано 2017-07-28. 
  2. Wayback Machine. 2015-06-11. Процитовано 2017-07-28. 
  3. History (en). www.asroma.com. Процитовано 2017-07-28. 
  4. A. S. D. Trastevere Calcio 1909 - A. S. D. Trastevere Calcio | 1909. A. S. D. Trastevere Calcio | 1909 (it-IT). Процитовано 2017-07-28. 
  5. Almanacco Giallorosso - Roma-Livorno - Campionato 1927/1928 (it). www.almanaccogiallorosso.it. Процитовано 2017-07-28. 
  6. З «вовчими» законами. Наступний тренер стане для «Роми» 12-м за 16 років
  7. «Манчестер Юнайтед» — «Рома» — 7:1 «Рома» не викинула на ринг рушник
  8. «Рома» підтвердила, що пост головного тренера займе Руді Гарсія
  9. Гарсія: мета «Роми» — фінішувати в п'ятірці
  10. «Рома» здобула мінімальну перемогу над «К'єво»
  11. Літа «Рома» витратила на трансфери 60 мільйонів євро
  12. Трансфер Думбія в «Рому» — у десятці найдорожчих переходів зими-2015
  13. «Рома» оголосила про відхід Лучано Спаллетті з поста головного тренера. RuNews24.ua. 30.05.2017. 
  14. Players. A.S. Roma. 14 August 2015. Процитовано 14 August 2015. 
  15. asroma.com (ред.). Hall of Fame. Процитовано 8 dicembre 2015. 
  16. 7 giugno 2017: la Roma torna ai colori della tradizione (it). www.asroma.com. Процитовано 2017-08-05. 
  17. Lazio. Borsa Italiana (Italian). Процитовано 27 October 2009. 
  18. Football Money League. Deloitte. February 2012. Архів оригіналу за 2013-02-02. 
  19. Mike Ozanian (7 May 2014). The world's Most Valuable Soccer Teams. Forbes. Forbes. Процитовано 8 May 2014. 
  20. Bilancio di esercizio al 30 giugno 2006. AS Roma (Italian). 6 November 2006. Процитовано 24 September 2011. 
  21. Bilancio di esercizio e consolidato al 30 giugno 2007. AS Roma (Italian). 7 December 2007. Процитовано 24 September 2011. 
  22. Bilancio di esercizio e consolidato al 30 giugno 2008. AS Roma (Italian). 17 November 2008. Процитовано 24 September 2011. 
  23. Relazione finanziaria annuale al 30 giugno 2010. AS Roma (Italian). 13 October 2010. Процитовано 24 September 2011. 
  24. A. S. Roma SpA Ownership. Consob. 20 September 2012. 

Посилання[ред. | ред. код]