Самюель Гопкінс Адамс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 04:21, 14 лютого 2022, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (Перекладено дати в примітках з англійської на українську)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Самюель Гопкінс Адамс
Samuel Hopkins Adams
Адамс у 1922 р.
Ім'я при народженніСамюель Гопкінс Адамс
ПсевдонімВорнер Фабіан
Народився26 січня 1871(1871-01-26)[1][2][…]
Дюнкерк, Чотоква, Нью-Йорк
Помер16 листопада 1958(1958-11-16)[4][5] (87 років)
Бофорт, Південна Кароліна
Країна США
Діяльністьписьменник
журналіст
макрейкер
Alma materКоледж Гамільтона
Мова творіванглійська
У шлюбі зЕлізабет Р. Ноєс
Джейн Пейтон Ван Норман
CMNS: Самюель Гопкінс Адамс у Вікісховищі

Самюель Гопкінс Адамс (англ. Samuel Hopkins Adams; нар. 26 січня 1871(18710126) — пом. 16 листопада 1958) — американський письменник, журналіст-розслідувач і макрейкер.

Біографія

Адамс народився у Дюнкерку, Нью-Йорк, у сім'ї міністра Майрона Адамса-молодшого й Естер Роуз Гопкінс. З 1887 по 1891 Адамс навчався у Гамільтонському коледжі в Клінтоні, Нью-Йорк. Він також відвідував семестр занять у Юніон-коледжі. У 1907 році Адамс, маючи двох доньок, розлучився зі своєю дружиною Елізабет Раффнер Ноєс. Через вісім років Адамс одружився з актрисою Джейн Пейтон. Адамс був близьким другом репортера-розслідувача Рея Станнарда Бейкера так окружного прокурора Бенджаміна Дарроу. Адамс мав зимову резиденцію у Бофорті, Південна Кароліна. Він помер у Бофорті 16 листопада 1958 року у віці 87 років.[6]

Кар'єра

Кар'єра Адамса почалася з «Нью-Йорк Сан», де він був репортером з 1891 по 1900 рік. Потім він приєднався до «Мак-Клюрс меґезін», де здобув репутацію макрейкера, написавши статті про стан охорони здоров'я у США. У 1904 році Адамс увійшов до редакції «Мак-Клюрс меґезін», де працював із Лінкольном Стеффенсом, Ідою Тарбелл і Реєм Стеннардом Бейкером. У 1905 році журнал «Колліерс» наймає Адамса для написання статей про патентні ліки[6]. У серії «Велике американське шахрайство» з 11 статей, які він написав для журналу в 1905 році, Адамс розкрив багато помилкових тверджень про патентні ліки, вказавши, що в окремих випадках ці ліки шкодять здоров'ю людей, які їх вживвають. Статті мали величезний вплив і призвела до прийняття Закону про чисту їжу та ліки 1906 року. У 1911 році Верховний суд постановив, що заборона фальсифікацій стосується лише інгредієнтів ліків. Це знову давало можливість компаніям робити неправдиві заяви про свою продукцію. В іншій серії статей для «Колліерс віклі» Адамс викрив неправдиву рекламу, яку компанії використовували для продажу своєї продукції. У 1914 він написав «Кларіон», де критикує рекламну практику газет. Цевиливається у серію статей на захист прав споживачів у «Нью-Йорк трібюн»[6].

Літературні твори

Адамс також писав художні твори. «Нічний автобус», одне з багатьох журнальних оповідань Адамса, лягло в основу фільму Френка Капри «Це сталося якось вночі». Перший роман Адамса, «Смерть, що летить», вийшов у 1908 році[6]. Його найвідоміший роман, «Гулянка» (1926), заснований на скандалах в адміністрації Гардінга, пізніше отримав продовження — біографію Гардінга «Неймовірна ера» (1939).

Серед творів його доробку: «Велике американське шахрайство» в «Колліерс» (1905—06), «Містерія» (1907), «Середній Джонс» (1911), «Таємниця самотньої бухти» (1912), «Майстер здоров'я» (1913) «Кларіон» (1914), «Невимовний привілей» (1916), «Наша площа і люди в ньому» (1917), «Успіх» (1921), «Облога» (1924), «Розкішна дівка» (1934, екранізований у 1936 році), «Дівичий намір» (1937), «Дівчата Гарві» (1942, екранізований у 1946 році), «Канал-Таун» (1944), «Грабіж» (1948), «Дідівські історії» (1955), «Тендерлоін» (1959, опубліковано після смерті Адамса; у 1960 вийшов бродвейський мюзикл, оснований на романі). Крім багатьох книг, Адамс також написав 415 оповідань і статей. У 1945 Адамс видав біографію американського критика Александра Вуллкотта.

Ворнер Фабіан

У 1920-х і 1930-х роках Адамс під псевдонімом Ворнер Фабіан написав кілька скандальних на той час романів. У них розповідалося про молодих жінок флеппери, їхні нещастя та випробування дорослішання. Романи стали бестселерами серед молоді джазової епохи. Перший роман, «Полум'яна юність», розповідав про сексуальні бажання молодих жінок і містив шокуючу для свого часу сексуальну відвертість. Щоб уникнути скандалу й негативного впливу на інші твори, Адас використав псевдонім Фабіан. Більшість цих романів була екранізована: «Полум'яна юність» (1923), «Літні бакалаври» (1926), «Блукаючі вогні» (1925), «Дружини моряків» (1928), «Шалена вечірка» (1929), «Чоловіки в її житті» (1931).

Романи, опубліковані під ім'ям Ворнер Фабіан:

  • «Полум'яна юність» (1924)
  • «Дружини моряків» (1924)
  • «Літні бакалаври» (1926, 1927)
  • «Незаборонений плід» (1928)
  • «Чоловіки в її житті» (1930)
  • «Дівчина вік-енду» (1932)
  • «Овес вдови» (1935)

Публікації

Примітки

  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ Internet Broadway Database — 2000.
  3. ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  4. ↑ https://www.anb.org/view/10.1093/anb/9780198606697.001.0001/anb-9780198606697-e-1600013;jsessionid=799309743CAA5304D6012077FAEF2114
  5. ↑ https://www.ibdb.com/broadway-cast-staff/samuel-hopkins-adams-8593
  6. ↑ а б в г Kennedy, Samuel V. "Adams, Samuel Hopkins" (Kennedy); American National Biography Online Feb. 2000.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Самюель Гопкінс Адамс
У Вікіджерелах є
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Самюель_Гопкінс_Адамс&oldid=34622841