Астапенко Павло Євменович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 07:25, 21 лютого 2022, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.6)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павло Євменович Астапенко
біл. Астапенка Павел Яўменавіч
Народився 13 грудня 1918(1918-12-13)[1]
Samatevičyd, Чериковський повітd, Могильовська губернія, Західна область[1]
Помер 22 березня 2010(2010-03-22) (91 рік)
Громадянство СРСР СРСРБілорусь Білорусь
Національність Білорус
Діяльність Дипломат
Alma mater Білоруський державний університет (1942)[2] і Вища дипломатична школа МЗС СРСР (1946)[2]
Посада Постійний представник Республіки Білорусь в ООН
Термін 19611964
Попередник Грязнов Феодосій Миколайович
Наступник Чернущенко Геродот Гаврилович
Партія КПРС
Нагороди
орден Червоної Зірки

Павло Євменович Астапенко (біл. Астапенка Павел Яўменавіч; 13 грудня 1918 - 22 березня 2010) — білоруський дипломат. Постійний представник Республіки Білорусь в ООН (1961—1964)[3].

Життєпис

З 1953 року — співробітник Міністерства закордонних справ Білоруської РСР.

У 1953 році — член делегації Білоруської РСР при Організації Об'єднаних Націй.

У 1956 році — керівник делегації Білоруської РСР на конференції Міжнародної організації праці в Женеві[4]

У 1960—1961 рр. — заступник міністра закордонних справ Білоруської РСР[5]

У 1961—1966 рр. — постійний представник Білоруської РСР в Раді Безпеки Організації Об'єднаних Націй[6][7].

З 1966 року — голова Управління туризму при Раді міністрів Білоруської РСР[8].

Примітки

  1. а б https://www.belta.by/society/view/v-mid-uvekovechili-pamjat-o-diplomate-pavle-astapenko-329244-2018/
  2. а б https://mfa.gov.by/kcfinder/upload/files/memorybook.pdf
  3. Дык званіў ці не званіў Гарбачоў?, або Пра што ніколі не пісаў Максім Танк № 9 (1032) 03.03.2012 - 10.03.2012
  4. О деятельности Белорусской ССР в Международной организации труда в 1960—1964 гг. Архів оригіналу за 24 березня 2019. Процитовано 9 жовтня 2017.
  5. О ВИЗИТЕ ЗАМЕСТИТЕЛЯ ГЕНЕРАЛЬНОГО ДИРЕКТОРА ЮНЕСКО РЕНЕ МАЙО В МИНСК (АПРЕЛЬ 1961 г.)
  6. СОТРУДНИЧЕСТВО БЕЛОРУССКОЙ ССР И ЮНЕСКО В ПОПУЛЯРИЗАЦИИ БЕЛОРУССКОЙ ХУДОЖЕСТВЕННОЙ ЛИТЕРАТУРЫ (ПЕРВАЯ ПОЛОВИНА 1960-х гг.)
  7. БЕЛАРУСЬ И ООН: 55 ЛЕТ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ
  8. Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898 - 1991. Архів оригіналу за 12 листопада 2017. Процитовано 9 жовтня 2017.