Верблюдяче молоко
Верблюдяче молоко або верблюже молоко — молоко, яке отримують від домашніх верблюдів.
Виробництво та споживання даного продукту найбільше поширене в першу чергу в пустельних та посушливих територіях: зокрема, представники деяких племен, які готують з нього подобу йогурту[1], можуть більше місяця харчуватися одним цим продуктом[2].
Харчова цінність
На кількість отриманого молока та його поживний склад впливають багато факторів, в тому числі кількість і раціон харчування тварини, частота прийому рідини, кліматичні показники, вік, частота доїння, догляд за телятами, метод доїння (ручне або машинне), стан здоров'я верблюдиці та її репродуктивний статус[3]. Верблюди, що розводяться заради молока, часто живуть в складних природних умовах, що ускладнює порівняння з показниками надою між дромадерами і бактріанами, а також між різними популяціями одного і того ж виду[4]. В аналогічних умовах розведення верблдяче молоко за вмістом білка та жиру приблизно аналогічно коров'ячому, але містить втричі більше вітаміну С [4] і при цьому не містить β-лактоглобуліну[5]. Воно підходить як замінник молока для людей з алергією на коров'яче молоко[6] та, за деякими даними, може бути корисним при атопічному дерматиті[7]. Близько 4 літрів верблюдячого молока задовольняє добову енергетичну потребу людини, а також його потреби в білку [4]. На відміну від корів та кіз верблюди можуть давати молоко навіть у посушливий сезон і в періоди повної посухи, а також можуть прожити до трьох тижнів без води (в залежності від вмісту вологи в кормі). Без води верблюди дають більш розбавлене молоко (91% води в порівнянні з 86% для тварини, що одержує достатню кількість питної води); таке молоко - цінне джерело води для телят (і людей). Зневоднений верблюд дає також пісніше молоко з трохи більше 1% жиру [4]. Верблюди, здатні давати молоко навіть при годуванні неякісними кормами, є надійним варіантом забезпечення продовольчої безпеки в регіонах зі складними природними умовами[8].
Економічне значення
Молоко найважливішим харчовим продуктом, одержуваним від верблюда[4]. Після отелення бактріани дають молоко протягом 14-16 місяців, дромадери - 12-20 місяців[4]. Для продовження лактації верблюдів використовуються різні способи, в тому числі підміна у самки забитого теляти іншим, покритим шкірою мертвої тварини[4]. Самка бактріана виробляє 5 літрів на день, а дромадера - в середньому 20 літрів на день [1]. У Східній Африці верблюди дають 3,5-4 літра молока в сухий сезон і до 10 літрів в сезон дощів, що в кілька разів більше, ніж корови (відповідно не більше 0,2 літра і 1 літр); в Кенії верблюди дають вдвічі більше молока, ніж корови, і в дев'ять разів більше, ніж кози, вирощені в тих же умовах [4]. У 2017 році світове виробництво незбираного свіжого верблюдячого молока склало 2,85 мільйона тон, при цьому на Сомалі та Кенію доводилося 64% від загальносвітового виробництва; інші великі виробники цього продукту - Малі та Ефіопія [9] . У промислових масштабах верблюдяче молоко виробляється в ряді арабських країн Західної Азії та Північної Африки, а також в Індії та Пакистані[10]. Крім того, існує його виробництво в Австралії[11], звідки цей продукт експортується в країни Південно-Східної Азії[12], і в США [13].
Молочні продукти
Верблюдяче молоко найчастіше використовується в якості сировини для приготування продуктів на кшталт йогуртів; його характерною особливістю є те, що жир, який знаходиться в ньому, має форму дуже маленьких кульок, що ускладнює (але не унеможливлює) його відділення, через що приготувати з нього масло і сир дуже важко й трудомістко[4]. Зокрема, масло можна отримати лише з кислого молока, яке збивають і потім додають освітлюючі засоби[1]. Приготувати з верблюдячго молока сир значно складніше, ніж з молока інших молочних тварин<[14], оскільки він насилу коагулює[15]. У 1990-х роках французький вчений Рамі, який працював за грантом ФАО, зміг отримати з верблюдячого молока кислий сир шляхом додавання в нього фосфату кальцію та рослинного сичужного ферменту [16]. Сир, вироблений з нього, має низький вміст холестерину та легко засвоюється навіть людьми з непереносимістю лактози[17][18]. В результаті співпраці мавританського заводу з виробництва верблюдячого молока Tiviski, ФАО і Рамі був створений сир європейського стилю, який продається під брендом «Caravane». Стверджується, що це єдиний сир з верблюдячого молока в світі[19].
З верблюдячого молока також готують морозиво[20][21]. В Середній Азії з ферментованого верблюдячого молока готують напій шубат[22][23].
Примітки
- ↑ а б в Bactrian & Dromedary Camels. Factsheets. San Diego Zoo Global Library. March 2009. Архів оригіналу за 22 September 2012. Процитовано 1 October 2019.
- ↑ Camel Milk. Milk & Dairy Products. FAO's Animal Production and Health Division. 25 September 2012. Архів оригіналу за 1 November 2012. Процитовано 1 October 2019.
- ↑ Bouhaddaoui, Sara; Chabir, Rachida; Errachidi, Faouzi та ін. (April 2019). Study of the biochemical biodiversity of camel milk. The Scientific World Journal. 2019 (Article ID 2517293): 2517293. doi:10.1155/2019/2517293. PMC 6481029. PMID 31093015.
{{cite journal}}
: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ а б в г д е ж и к Kenneth F. Kiple, Kriemhild Coneè. Ornelas (2000). The Cambridge world history of food. Cambridge, UK; New York: Cambridge University Press. с. 472—474. ISBN 978-0-521-40216-3.
- ↑ Ernährung: Dromedar statt Kuh — Kamelmilch aus Holland. Die Welt, 9. November 2010
- ↑ Yosef Shabo, Reuben Barzel, Mark Margoulis, Reuven Yagil (december 2005). Camel milk for food allergies in children (PDF). The Israel Medical Association Journal. 7 (12): 796—798. PMID 16382703.
- ↑ Kamelmilch — der Milchersatz bei Kuhmilch-Allergie!? Milchliebe
- ↑ Thornton, Philip K. (27 вересня 2010). Livestock production: recent trends, future prospects. Philosophical Transactions of the Royal Society B: Biological Sciences. 365 (1554): 2853—2867. doi:10.1098/rstb.2010.0134. ISSN 0962-8436. PMC 2935116. PMID 20713389.
- ↑ Camel milk production in 2017, Livestock primary / Regions / World list / Production Quantity (pick lists). UN Food and Agriculture Organization, Corporate Statistical Database (FAOSTAT). 2018. Процитовано 30 August 2019.
- ↑ R. Yagil. Camels and camel milk... (англ.). ФАО. Процитовано 15 вересня 2013.
- ↑ Bazckowski, Halina (22 March 2020). The beasts that beat the drought: Camels sought after for meat, milk and cheese. ABC News. Процитовано 27 April 2020.
- ↑ Meehan, Michelle (11 July 2019). Would you drink camel milk?. BBC News. Процитовано 12 July 2019.
- ↑ Becca Haley-Park (22 квітня 2014). Camel Milk Now Available for Purchase in US. Culture Magazine. Процитовано 24 липня 2014.
- ↑ Ramet, J. P. (2011). Methods of processing camel milk into cheese. The technology of making cheese from camel milk (Camelus dromedarius). FAO Animal production and health paper. Rome: Food and Agriculture Organization of the United Nations. ISBN 978-92-5-103154-4. ISSN 0254-6019. OCLC 476039542. Процитовано 6 December 2012.
- ↑ Ramet. Camel milk and cheese making. Архів оригіналу за 24 червня 2012.
- ↑ Fresh from your local drome'dairy'?. Food and Agriculture Organization. 6 липня 2001. Архів оригіналу за 26 January 2012.
- ↑ Ramet. Methods of processing camel milk into cheese. Архів оригіналу за 24 червня 2012.
- ↑ Young, Philippa. In Mongolian the Word 'Gobi' Means 'Desert'. Архів оригіналу за 3 March 2013. Процитовано 6 December 2012.
As evening approaches we are offered camel meat boats, dumplings stuffed with a finely chopped mixture of meat and vegetables, followed by camel milk tea and finally, warm fresh camel's milk to aid digestion and help us sleep.
- ↑ Caravane. Tiviski. Процитовано 1 жовтня 2019.
- ↑ Netherlands' 'crazy' camel farmer. BBC. 5 листопада 2011. Архів оригіналу за 6 November 2011. Процитовано 7 листопада 2011.
- ↑ Al Ain Dairy launches camel-milk ice cream. The National (англ.). Процитовано 22 лютого 2019.
- ↑ Anatoly Michailovich Khazanov (15 травня 1994). Nomads and the outside world (вид. 2nd). Univ of Wisconsin Press. с. 49. ISBN 978-0-299-14284-1.
- ↑ Glenn Randall Mack, Asele. Surina (2005). Food culture in Russia and Central Asia. Westport, Conn.: Greenwood Press. с. 97. ISBN 0-313-32773-4.