Будинок Лещинського
| Будинок Лещинського | |
|---|---|
|
| |
| 47°48′45″ пн. ш. 35°10′54″ сх. д. / 47.8127600000277724° пн. ш. 35.18180000002777774° сх. д.Координати: 47°48′45″ пн. ш. 35°10′54″ сх. д. / 47.8127600000277724° пн. ш. 35.18180000002777774° сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Запоріжжя |
| Тип | прибутковий будинок і житловий будинок[d] |
| Поверхів | 3 |
| Стиль | Еклектика[d] |
| Дата заснування | 1901 |
  Будинок Лещинського Будинок Лещинського (Україна) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Фото Анатолія Мережко, 2013
Будинок Лещинського — триповерхова будівля в Олександрівському районі Запоріжжя за адресою Соборний проспект, 52. Побудовано як прибутковий будинок для купця Я. Лещинського в 1901 році. Фотографії будівлі широко представлені на видах старого Олександрівська. Об'єкт культурної спадщини місцевого значення[1][2].
Перші декади XX століття
Будівля займає домінуюче кутове розташування на перетині Соборного проспекту і вулиці Троїцької (раніше пр. Леніна і вул. Чекістів). Прибутковий будинок був побудований в 1901 році для потомственого громадянина, купця першої гільдії Я. І. Лещинського (Лящінського [3]), якому належали в Олександрівську п'ять будівель[4][5]. Це був перший триповерховий прибутковий будинок Олександрівська. У 1905 році під час єврейських погромів будинок був спалений[6]. Будинок був повністю відновлений в 1908 році за первинним проектом. Згідно із старими фотографіями, щипці обох вуличних фасадів були оформлені годинниками, що нині не збереглися, балкони фасадів мали вигляд еркерів, крайній бічний отвір на першому поверсі фасаду по вул. Троїцькій функціонував як наскрізний проїзд у двір (пізніше було закладено)[7][8].
На нижніх поверхах відкрили комерційні заклади, серед яких був біограф (кінематограф) Н. Пулавського, Наума Цфасмана — батька джазмена Олександра Цфасмана[9]. Квартири в верхніх поверхах призначалися для здачі. В одній з них в кінці 1913 року — початку 1914 спільне життя зі своєю майбутньою дружиною Оленою почав Леонід Утьосов[10][11].
У 1917—1918 роках в будинку розміщувалася перша олександрівська Рада робітничих і солдатських депутатів. З червня 1917 Рада видавала газету «Єднання», з жовтня того ж року — газету «Олександрівська думка», редакції яких перебували в будинку Лещинського. У 1917—1918 в будинку працював Олександрівський комітет РСДРП (б), Олександрівський робочий університет, в 1920 — Палац праці[7].
Подальші події
На першому поверсі будівлі знаходилися магазини, серед яких був особливо відомий кондитерський магазин «Білочка». Другий і третій поверхи будинку за радянських часів віддали під житло запорожцям[12].
У 2016 році прибудова до будинку з боку скверу ім. Шевченка була прикрашена стінним розписом «Чарівник»[13].
Про красу і популярності будівлі свідчить той факт, що з приблизно півтораста відомих листівок старого Олександрівська, майже на половині є зображення будинку Лещинського[14].
У 2017 році мешканці будинку звернулися до ЗМІ, повідомивши про наміри будівництва триповерхової готелі у дворі між двома пам'ятниками архітектури — будинком Лещинського і колишньої синагоги Лещинського[15][16].
Примітки
- ↑ Зведений перелік раніше затверджених пам’яток містобудування та архітектури і щойно виявлених об’єктів культурної спадщини містобудування та архітектури м. Запоріжжя (укр.). Запорізька міська рада. Архів оригіналу (doc) за 2 березня 2012. Процитовано 15 травня 2017.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|datepublished=(довідка) - ↑ Пам’ятки історії та культури м. Запоріжжя (PDF). Запорізька міська рада (укр.). Архів (PDF) оригіналу за 12 листопада 2019. Процитовано 12 листопада 2019.
- ↑ Ткаченко В. Г. Олександрівськ на зламі епох: документи та матеріали : [укр.] // Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України ЗДУ: Південна Україна ХХ ст. — Запоріжжя, 1998. — Вип. 1(4). — С. 18.
- ↑ Васильчук Г. М. Прибуткова нерухомість старого Олександрівська: історико-архітектурний аспект : [укр.] // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — 2009. — Вип. 25. — С. 203–206.
- ↑ Матеріали до «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запоріжжя, 2016, с. 287.
- ↑ Малеев А. Ф. {{{Заголовок}}}. Архівовано серпень 30, 2016 на сайті Wayback Machine.
- ↑ а б Матеріали до «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запоріжжя, 2016.
- ↑ Александровск. Троицкая улица. Открытое письмо без издателя.
- ↑ Презентация об Александре Цфасмане (рос.). Галерея Lenin.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|datepublished=(довідка) - ↑ Акбаш Р. Из Александровска с любовью (рос.). Ретро Запорожье. Архів оригіналу за 15 травня 2017. Процитовано 15 травня 2017.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|datepublished=(довідка) - ↑ Баша В. В. (2006). Спасибо, сердце, что ты умеешь так любить! (Памяти Леонида Утесова) (рос.). "Моя семья".
- ↑ Кожухарь И. Исторические дома Александровска: персональный гид (рос.). РепортерUA. Архів оригіналу за 18 серпня 2013. Процитовано 15 травня 2017.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|datepublished=(довідка) - ↑ Волшебство вместо цветов: Дом Лещинского украсили муралом (рос.). Первый Запорожский. 25.07.2016.
- ↑ Шлайфер В. Г. Амазонки на Хортице. Время собирать клады. — Фолио, 2012.
- ↑ Кулаков К. (20.05.2017). Запорожье взбудоражила информация о строительстве гостиницы между домом и синагогой Лещинского (рос.). timenews.in.ua. Архів оригіналу за 23 травня 2017. Процитовано 23 травня 2017.
- ↑ Запорожцы отстояли ”дом Лещинского”: ГАСК аннулирует разрешение на строительство гостиницы (рос.). Вся власть. 20.06.2017. Архів оригіналу за 20 червня 2017. Процитовано 21 червня 2017.
Література
- Карафин К., Тищенко О. Прибутковий будинок Лещинського Я. І., 1908—1909 // Матеріали до багатотомного «Зводу пам'яток історії та культури України»: Запорізька область / НАН України. Інститут історії України; Центр досліджень історико-культурної спадщини України. — К., 2016. — Кн. 1. «Запоріжжя». — С. 148—149.