Любов з привілеями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Любов з привілеями
рос. Любовь с привилегиями
Жанр драма
Режисер Володимир Кучинський
Сценарист Еміль Брагинський
Валентин Черних
У головних
ролях
Любов Поліщук
В'ячеслав Тихонов
Оператор Фелікс Кефчіян
Композитор Алемдар Караманов
Художник Геннадій Бабуров
Кінокомпанія Мосфільм
Тривалість 135 хв.
Мова російська
Країна СРСР СРСР
Рік 1989
IMDb ID 0097797

Любов з привілеями (двохсерійна телеверсія називається «Міські подробиці») — радянський художній фільм 1989 року, драма. Прем'єра відбулася 1 листопада 1990 року.

Сюжет

Дія фільму відбувається за часів Перебудови. Будучи на відпочинку в закритому санаторії, високопоставлений пенсіонер, колишній заступник Голови Ради Міністрів СРСР Костянтин Гаврилович Кожем'якін, представник партійної верхівки СРСР (В'ячеслав Тихонов), знайомиться з Іриною (Любов Поліщук), жінкою, яка набагато молодша за нього, звичайною співробітницею цього санаторію. Між ними розгорається любов, і Кожем'якін освідчується Ірині, відвозить Ірину з собою в Москву, і вони вступають в шлюб.

Ірина потрапляє в коло радянської еліти, знайомиться з високопоставленими сусідами, отримує доступ до високої якості обслуговування, заморської дивини, іншого дефіциту і інших привілеїв. Костянтин не дає зрозуміти їй, що вона «з іншого кола» (хоча і радить не запрошувати свого зятя на загальну зустріч, мотивуючи це тим, що з її дітьми вони «не зрозуміють один одного, це інша сфера спілкування»), поводиться з нею на рівних.

У Москві, користуючись знайомствами чоловіка, Ірина наводить довідки про обставини арешту свого батька, який був репресований після війни і у 1952 році розстріляний (сім'ю вислали в Воркуту, де мати незабаром і померла). І з'ясовується, що в сталінські часи її новий чоловік був одним з тих, хто підписав лист «колективного осуду», після якого її батько був розстріляний. Генерал КДБ, до якого Ірина і звернулася з цього питання, розповідає Костянтину Гавриловичу про візит. Між подружжям відбувається пояснення. Ірина не вважає за можливе пов'язувати своє життя з людиною, причетною до загибелі її батька, і розриває стосунки з Костянтином. Намагаючись загладити свою провину, Костянтин намагається по своїх каналах «вибити» для дружини квартиру (замість втраченої при висилці), проте настали нові часи, і це непросто. Але в підсумку йому це вдається, і Ірина отримує квартиру, що дає привід Кожем'якіну вважати свій «благородний» жест як би виправданням того давнього вчинку. У фіналі, проте, він залишається в переконанні, що так звані «прості люди» залежать від партноменклатури, і такий порядок речей непорушний.

У ролях

Знімальна група

Посилання