Маяк (виробниче об'єднання)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маяк
рос. Маяк
55°41′59″ пн. ш. 60°46′47″ сх. д. / 55.69990000002777464° пн. ш. 60.77980000002777672° сх. д. / 55.69990000002777464; 60.77980000002777672Координати: 55°41′59″ пн. ш. 60°46′47″ сх. д. / 55.69990000002777464° пн. ш. 60.77980000002777672° сх. д. / 55.69990000002777464; 60.77980000002777672
Тип ядерна установка і підприємство
Форма власності Унітарне підприємство
Галузь енергетика
Засновано 1948
Штаб-квартира Озерськ і Челябінська область
Виторг 195 000 000 $ (1994)[1]
po-mayak.ru
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції
Ювілейний почесний знак на честь 50-річчя створення СРСР
Мапа
CMNS: Маяк у Вікісховищі

Виробниче об'єднання «Маяк» — федеральне державне унітарне підприємство з виробництва компонентів ядерної зброї, ізотопів, зберігання та регенерації відпрацьованого ядерного палива, розташоване в місті Озерськ Челябінської області.

Об'єднання обслуговує Кольську, Нововоронезьку і Білоярську атомні станції, а також переробляє ядерне паливо з атомних підводних човнів і атомного криголамного флоту.

Виробництво

  • реакторне,
  • радіохімічне,
  • хіміко-металургійне,
  • радіоізотопне,
  • приладобудівне.

Історія

23 серпня 1946 було прийнято постанову Уряду про будівництво перших черг комбінату № 817 з виробництва плутонію (Челябінськ-40; ПО «Маяк»). До складу комбінату спочатку входили три об'єкти: об'єкт «А» — промисловий реактор, об'єкт «Б» — радіохімічний завод, об'єкт «В» — металургійний завод. Науковим керівником комбінату 817 був І. В. Курчатов; директорами комбінату на стадії його створення і становлення були П. Т. Бистров, Є. П. Славський, Б. Г. Музруков; головним інженером був Є. П. Славський; начальником будівництва — М. М. Царевський, головним інженером будівництва — В. А. Саприкін.

Початок історії ПО «Маяк» і міста Озерська поклали перші працівники заводу N817. Генеральний план будівництва підприємства з переробки збройового плутонію, прийнятий в квітні 1946 р., передбачав спорудження житлового селища на 5 тис. чоловік.

Історія в датах

  • 9 червня 1948 — виведено на проєктну потужність перший в СРСР уран-графітовий промисловий реактор «А» («Аннушка»). Зупинений 16 червня 1987.
  • 22 грудня 1948 — введено в експлуатацію радіохімічний завод по виділенню збройового плутонію.
  • 26 лютого 1949 — введено в експлуатацію хіміко-металургійне виробництво.
  • Червень 1949 — отримано необхідну кількість плутонію для виготовлення першої атомної бомби, яка була випробувана 29 серпня 1949.
  • Червень 1950 — березень 1966 — введені в експлуатацію сім реакторів для напрацювання збройового плутонію, останній з них був зупинений 1 листопада 1990.
  • 1955 — створено дослідно-промисловий цех для виробництва радіоактивних ізотопів.
  • 8 червня 1962 — введено в експлуатацію завод з виробництва радіоактивних ізотопів.
  • 1977 — введено в експлуатацію комплекс РТ-1 по регенерації опроміненого ядерного палива.
  • 9 березня 1982 — введено в експлуатацію реактор «Руслан».
  • 2 травня 1988 — введено в експлуатацію реактор «Людмила».
  • 25 червня 1991 — введено в експлуатацію цех заскловування високоактивних рідких відходів.
  • 1997 рік — на підприємстві розпочато реалізацію програми високозбагачений уран — низькозбагачений уран «рос. ВОУ - НОУ».
  • 1999 рік — розпочато широкомасштабну конверсію промислових реакторів.
  • 2003 рік — прийнято в експлуатацію Сховище радіоактивних матеріалів (ХДМ — рос. Хранилище делящихся материалов).
  • 2008 рік — початок реалізації Федеральної цільової програми «Ядерна та радіаційна безпека».

Див. також

Посилання


Координати: 55°42′45″ пн. ш. 60°50′53″ сх. д. / 55.71250° пн. ш. 60.84806° сх. д. / 55.71250; 60.84806{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний тег на сторінку

  1. Рейтинг крупнейших компаний России по объему реализации продукцииExpert RA.