Носій (новела)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 17:54, 12 серпня 2020, створена Nina Shenturk (обговорення | внесок) (виправлено помилку)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Носій»
Автор Гі де Мопассан
Назва мовою оригіналу фр. Le Colporteur
Країна Франція
Мова французька
Жанр новела
Місце Париж
Укр. видавництво Дніпро
Видавництво газета «Le Figaro»
Видано 8 березня 1893
Перекладач(і) Кость Тищенко
Тип носія на папері
Наступний твір Біля смертної постелі

«Носі́й»[1][2] (фр. Le Colporteur) — новела французького письменника Гі де Мопассана, видана в 1893 році. Сюжет твору розповідає про те, як оповідач став випадковим свідком подружньої зради.

Історія[ред. | ред. код]

Вперше ця новела була надрукована в газеті «Le Figaro» 8 березня 1893 року. Пізніше Гі де Мопассан включив цей твір до однойменної збірки. Український переклад твору здійснив Кость Тищенко. В його перекладі новелу опублікували у видавництві «Дніпро» двічі: у восьмитомному зібранні творів Гі де Мопассана (1969—1972)[1] і двотомному виданні вибраних творів письменника (1990)[2].

Сюжет[ред. | ред. код]

Оповідач любить гуляти за містом, звідки часто повертається вночі. Цього разу на темній дорозі його наздогнав якийсь чоловік з мішком. Як з'ясувалося, це був крамар, що повертався пізно і боявся йти сам. Йому вже не раз доводилось робити такі нічні вояжі, аби вчасно доставити крам до гамазеї. Вдячний за компанію, власник крамниці запросив подорожнього до себе в господу. Кохана молода дружина не відчинила чоловікові і той вирішив, що вона міцно спить. Поки господар дому ходив за вином у льох, оповідач побачив, як двері її кімнати прочинилися, з них вийшов незнайомець і швидко зник на сходах. Після повернення крамаря дружина нарешті відгукнулась на його голос і сказала, що вона міцно спить[2].

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б Гі де Мопассан Твори в восьми томах / ред. Д. В. Затонський — Київ: Дніпро, 1969—1972. — Т. 8.
  2. а б в Гі де Мопассан Твори. — К.: Дніпро, 1990. — Т. 2. — С. 606—612.