Реліктові ґрунти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 17:59, 15 березня 2016, створена Роман Укр (обговорення | внесок) (→‎Див. також)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Реліктові ґрунти (рос. реликтовые почвы, англ. relic soils, нім. Reliktboden (Reliktböden) m pl) — ґрунти минулих часів ґрунтоутворення. Зустрічаються в товщах лесу (рідше — в інших відкладах) у вигляді темних прошарків, часто з кротовинами тощо. Вивчення реліктових ґрунтів дає можливість відтворити умови минулих геологічних епох.

Приклади реліктових ґрунтів:

  • фералітні ґрунти в пустелях Австралії;
  • ґрунти, що зустрічаються поза областями сучасної багатолітньої мерзлоти, але явні сліди мерзлотних явищ, що несуть;
  • ґрунти з потужними гумусовими горизонтами на заліснених терасах річок лісової зони і тому подібне.

Розрізняють власне реліктові ґрунти, в яких основні їх властивості мають реліктовий характер (наприклад, фералітні ґрунти в пустелях або в умовах помірного клімату), і ґрунти з реліктовими ознаками, в яких реліктові межі не грають вирішальної ролі (наприклад, залізисті конкреції в чорноземі, ґрунти, що свідчать про перезволоження у минулому).

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]