Солідарні 2010

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 02:51, 4 травня 2021, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (Згруповано однакові примітки)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Солідарні 2010
пол. Solidarni 2010
Жанр документальний фільм
Режисер Ева Станкевич
Оператори Гжегож Рузік,
Піотр Вонсовський,
Піотр Ніковський,
Ева Станкевич
Композитор Міхал Лоренц[1]
Кінокомпанія Film Open Group Sp. z o.o.
Тривалість 90 хв.
Мова польська
Країна Польща Польща
Рік 2010

«Солідарні 2010» — фільм знятий кінодокументалісткою Евою Станкевич спільно з публіцистом Яном Поспєшальським після авіакатастрофи польського літака Ту-154 під Смоленськом. Документ є записом розмов між людьми згуртованими під час національної жалоби після катастрофи на Краківському передмісті у Варшаві, а також під час поховальних урочистостей президентської пари у Кракові.

Серед тих хто висловлюваввся анонімно були актори, що співпрацюють з TVP: Маріуш Бульський, Катажина Ланєвська i Галіна Ровіцька, а також Вальдемар Бонковський — колишній райця Сеймику Поморського воєводства, член ПіС[2].

Фільм був випущений до ефіру TVP1 26 квітня 2010 о 20:27, дивилися 1,6 млн глядачів. Частка TVP1 під час його показу становила 10,28 % в групі 4+ та 7,15 % в групі комерційній 16–49[3]. Показ фільму не був запланований завчасно і він не потрапив до тижневих телевізійних програм[3]. Згодом кінофільм можна було отримати разом зі щоденною газетою «Rzeczpospolita» (від 25 травня 2010, наклад 180 тис. екз.)[4]. 30 травня 2010 фільм демонструвався в Брюселі, його показ був організований Громадянським комітетом «Солідарні 2010»[5].

Контроверсійність

Картина викликала велику кількість контроверз, серед іншого їй закидали брак об'єктивності: селекційну підбірку відповідей, підтакування співрозмовникам, участь акторів і політичних діячів як анонімних співрозмовників. Деякі критики навпаки вказували на його достоїнства[6]. На захист стрічки виступив зокрема режисер Артур Жмієвський; на його погляд до козирів фільму слід зарахувати: не приховування творцями фільму власних поглядів, надання можливості для висловлювання пересічним людям з вулиці, зазвичай злегковажених медіями, водночас пошук свіцької мови для висловлення жалоби[7].

Рада етики медій з'ясувала, що Ян Поспєшальський у своїх висловлюваннях стосовно людей, які приходили в дні жалоби під Президентський палац, також використаних у фільмі, порушив передбачені Етичні карті медій засади об'єктивності, а також шанобливого ставлення і толерантності. Окрему думку висловили двоє членів Ради: Томаш Бєщад і Тереса Бохвич[8]. Критику на адресу фільму висловила також Комісія з етики TVP[9]. Ян Поспєшальський відкинув висновки Ради етики медій[10].

Продовження

У травні 2010 розпочато працю над створенням документального фільму під робочою назвою «Солідарні 2010 — частина друга»[11]. Під час прес-конференції 17 березня 2011 Ева Станкєвич і Ян Поспєшальський презентували документальну стрічку «Хрест», що стала продовженням фільму «Солідарні 2010»[12]. Стрічка була оприлюднена 20 тис. накладом на DVD дисках[11]. Поширюється разом з книгою під назвою «Хрест», що містить інтерв'ю з творцями обох фільмів[13].

Об'єднання «Солідарні 2010»

У 2010 році виникло об'єднання «Солідарні 2010» з центром у Вроцлаві, що запозичило свою назву від фільму[14]. Офіційно зареєстроване 31 січня 2011; його очолила Ева Станкєвич[15].

Примітки

Посилання