Солідарні 2010

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Солідарні 2010 M:
пол. Solidarni 2010
Жанр документальний фільм
Режисер Ева Станкевич
Оператори Гжегож Рузік,
Піотр Вонсовський,
Піотр Ніковський,
Ева Станкевич
Композитор Міхал Лоренц[1]
Кінокомпанія Film Open Group Sp. z o.o.
Тривалість 90 хв.
Мова польська
Країна Польща Польща
Рік 2010

«Солідарні 2010» — фільм знятий кінодокументалісткою Евою Станкевич спільно з публіцистом Яном Поспєшальським після авіакатастрофи польського літака Ту-154 під Смоленськом. Документ є записом розмов між людьми згуртованими під час національної жалоби після катастрофи на Краківському передмісті у Варшаві, а також під час поховальних урочистостей президентської пари у Кракові.

Серед тих хто висловлюваввся анонімно були актори, що співпрацюють з TVP: Маріуш Бульський, Катажина Ланєвська i Галіна Ровіцька, а також Вальдемар Бонковський — колишній райця Сеймику Поморського воєводства, член ПіС[2].

Фільм був випущений до ефіру TVP1 26 квітня 2010 о 20:27, дивилися 1,6 млн глядачів. Частка TVP1 під час його показу становила 10,28 % в групі 4+ та 7,15 % в групі комерційній 16–49[3]. Показ фільму не був запланований завчасно і він не потрапив до тижневих телевізійних програм[4]. Згодом кінофільм можна було отримати разом зі щоденною газетою «Rzeczpospolita» (від 25 травня 2010, наклад 180 тис. екз.)[5]. 30 травня 2010 фільм демонструвався в Брюселі, його показ був організований Громадянським комітетом «Солідарні 2010»[6].

Контроверсійність[ред. | ред. код]

Картина викликала велику кількість контроверз, серед іншого їй закидали брак об'єктивності: селекційну підбірку відповідей, підтакування співрозмовникам, участь акторів і політичних діячів як анонімних співрозмовників. Деякі критики навпаки вказували на його достоїнства[7]. На захист стрічки виступив зокрема режисер Артур Жмієвський; на його погляд до козирів фільму слід зарахувати: не приховування творцями фільму власних поглядів, надання можливості для висловлювання пересічним людям з вулиці, зазвичай злегковажених медіями, водночас пошук свіцької мови для висловлення жалоби[8].

Рада етики медій з'ясувала, що Ян Поспєшальський у своїх висловлюваннях стосовно людей, які приходили в дні жалоби під Президентський палац, також використаних у фільмі, порушив передбачені Етичні карті медій засади об'єктивності, а також шанобливого ставлення і толерантності. Окрему думку висловили двоє членів Ради: Томаш Бєщад і Тереса Бохвич[9]. Критику на адресу фільму висловила також Комісія з етики TVP[10]. Ян Поспєшальський відкинув висновки Ради етики медій[11].

Продовження[ред. | ред. код]

У травні 2010 розпочато працю над створенням документального фільму під робочою назвою «Солідарні 2010 — частина друга»[12]. Під час прес-конференції 17 березня 2011 Ева Станкєвич і Ян Поспєшальський презентували документальну стрічку «Хрест», що стала продовженням фільму «Солідарні 2010»[13]. Стрічка була оприлюднена 20 тис. накладом на DVD дисках[14]. Поширюється разом з книгою під назвою «Хрест», що містить інтерв'ю з творцями обох фільмів[15].

Об'єднання «Солідарні 2010»[ред. | ред. код]

У 2010 році виникло об'єднання «Солідарні 2010» з центром у Вроцлаві, що запозичило свою назву від фільму[16]. Офіційно зареєстроване 31 січня 2011; його очолила Ева Станкєвич[17].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]