Тугоплавкі метали

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Тугопла́вкі мета́ли — одна з груп металів, чия температура плавлення вища за температуру плавлення заліза (1539 °C). До тугоплавких металів відносять титан, цирконій, гафній, ванадій, ніобій, тантал, хром, молібден, вольфрам, реній. Всі ці елементи (окрім хрому) відносяться до рідкісних металів, а реній — до розсіяних рідкісних металів. Високою температурою плавлення характеризуються також метали платинової групи та торій, але вони за технічною класифікацією не відносяться до тугоплавких металів.

Велике значення тугоплавких металів, сплавів та елементів пов'язано з їх виключно сприятливими властивостями та сукупностями властивостей, характерних для окремих тугоплавких металів.

Одна з найважливіших галузей застосування більшості тугоплавких металів — використання їх у виді сплавів в ролі жаростійких матеріалів, насамперед в літакобудуванні, ракетній та космічній техніці, атомній енергетиці, високотемпературній техніці. Деталі зі сплавів тугоплавких металів при цьому зазвичай закривають жаростійкими покриттями. Тугоплавкі метали та їх сплави використовуються у ролі конструкційних матеріалів у машинобудуванні, суднобудуванні, електронній, електротехнічній, хімічній, атомній промисловості та в інших галузях техніки. Широке застосування знаходять окисли і багато інших хімічних з'єднань тугоплавких металів.

Посилання