B-ДНК
 |
B-ДНК або B-форма ДНК — найпоширеніша форма ДНК, одна з кількох можливих конформацій подвійної спіралі ДНК. Єдина знайдена форма ДНК у розчині при фізіологічних умовах, хоча гіпотетично наявні й інші форми.
Ця структура обертається праворуч і має ширину від 22 до 24 Å або 2,2 — 2,4 нм і довжину кожного нуклеотида 3,3 Å (0,33 нм). У B-формі азотисті основи знаходяться майже перпендикулярно до осі ланцюгу нуклеотидів, сама вісь спіралі проходить майже по центру між комплементарною парою нуклеотидів.[1]
Відмінності з A-формою залежать від конформації дезоксирибози. «Великий та малий жолобки» є такими лише для B-форми, у випадку A-конфігурації вони міняються місцями.[1]
B-форма допускає відмінності між структурними властивостями на різних ділянках, тому часто кажуть про наявість «B-родини» структурних форм молекули ДНК.[1]
- ↑ а б в А. В. Сиволоб (2008). Молекулярна біологія (PDF). К: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет". с. 78. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 21 січня 2018.
|
Це незавершена стаття з молекулярної біології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |