Brachyceridae
| Brachyceridae | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_(6041259479).jpg) Довгоносик з роду Brachycerus. Південна Африка, Національний парк Крюгера.
| ||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
Підродини
| ||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||
|
Брахіцериди (Brachyceridae) — родина жуків з надродини довгоносикоподібних. Тривалий час брахіцерид вважали підродиною у родині довгоносиків (Curculionidae). Деякі ентомологи дотримуються традиційної точки зору й зараз, але провідні фахівці вважають родинний статус брахіцерид переконливо обґрунтованим[1][2][3][4][5]. Описано понад 500 рецентних видів брахіцерид, переважна більшість їх — представники роду Brachycerus. Викопні рештки жуків цієї групи відомі з олігоцену й міоцену.
Жуки середніх та великих розмірів. Тіло овальне або майже округле. Крил не мають. Забарвлення верхньої частини тіла — чорних, сірих, коричневих, інколи жовтих тонів, часто-густо із візерунком з червоних або жовтогарячих крапочок, світлих лусочок або волосків. У деяких тіло більш або менш гладеньке, але у більшості воно зверху та з боків звичайно має численні рельєфні вирости у вигляді зубців, загострених шипів, ребер, кілів, валиків, горбочків тощо.
_(11966394595).jpg)
Усі брахіцериди рослинноїдні, хоча кормові рослини достовірно відомі лише для 10-15 видів. Місця мешкання цих комах пов'язані з рослинами, якими вони харчуються — травами з родини лілійних, амарилісових, ароїдних та орхідних[6]. У посушливих регіонах (степи, пустелі) це ефемероїди, тому активні дорослі жуки зустрічаються тут на початку теплої пори року із достаньої кількістю опадів (на півдні Європи — навесні). Вони харчуються надземними частинами рослин, личинки гризуть цибулини ззовні чи зсередини. У несприятливі (спекотливі, холодні) сезони жуки неактивні (діапауза). Прив'язанність до життєвого циклу дикорослих ефемероїдів робить брахіцерид вразливими до діяльності людини — розорення степів, піскоукріплювальні роботи у пустелях та ін.
Ареал родини охоплює територію від Півдня Європи до Південної Африки (включно з Мадагаскаром, Близький Схід, Малу, Передню й Середню Азію, Казахстан, окремі види є у Китаї, Індонезії, на Молукських островах та на Новій Гвінеї [4][3]. Переважна більшість видів все ж таки входить до афротропічної фауни. Імовірно, група виникла саме у межах цієї області і згодом розселювалась суходолом, утворюючи вторинні осередки формоутворення.
В Україні мешкає ймовірно три види брахіцерид.
В екосистемах брахіцериди є однією з численних ланок кругообігу речовин та енергії, в першу чергу як фітофаги — споживачі рослинної органіки. Не виключено, що вони важливі також як їжа для зоофагів та паразитів. Відома інформація, що коли-не-коли окремі види завдають шкоди культивованим лілійним — цибулі, часнику, декоративним квітам — амарилісам, гладіолусам, тюльпанам, каллам, гіацинтам, нарцисам та ін.[6]. Проте через нечисленність та локальне поширення більшість видів у цьому відношенні є нейтральними. Декілька південноафриканських видів є потенційними гербіфагами для пригнічення бур'янів-аспарагусів[7]. Один вид брахіцерид — брахіцерус зморшкуватий (Brachycerus sinuatus Ol.) — внесений до Червоної книги України[8].
Брахіцерид поділяють на три підродини — Brachycerinae, Microcerinae та Ocladiinae.
_(6046724206).jpg)
.jpg)
- ↑ Thompson R.T. Observations on the morphology and classification of weevils (Coleoptera, Curculionoidea) with a key to major group//Journal of Natural History, 1992, vol. 26, p. 835−891
- ↑ Zherikhin V.V., Gratshev V.G. A comparative study of the hind wing venation of the superfamily Curculionoidea with phylogenetic implication // Biology, Phylogeny, and Classification of Coleoptera /Papers Celebrating the 80th Birthday of Roy A.Crowson. Warszawa, 1995, p. 634−776
- ↑ а б Alonso-Zarazaga M.A., Lyan Ch.H.C. A World Catalogue of Families and Genera of Curculionoidea (Insecta: Coleoptera). Madrid, 1999. — 315 p.
- ↑ а б Арзанов Ю. Г. Обзор долгоносиков рода Brachycerus Olivier (Coleoptera: Brachyceridae) европейской части России, Кавказа и сопредельных стран // Кавказский энтомологический бюлетень, 2005, т. 1, вып. 1, с. 65−80
- ↑ Colonelli, E. Brachyceridae, pp. 182—184 — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 7. Stenstrup, Apollo Books, 2011, 373 pp.
- ↑ а б Friedman A.-L.-L. & Sagib A. Review of the genus Brachycerus Olivier in Israel (Coleoptera: Curculionoidea: Brachyceridae: Brachycerinae) // Israel Journal of Biology, 2010, v. 40, pp. 25-70
- ↑ Kleinjan, C.A. & Edwards, P.B. 2006. Asparagus weeds in Australia—a South African perspecctive with emphasis on biological control prospects. Proceedings of a workshop convened by the National Asparagus Weeds Management Committee held in Adelaide on 10–11 November 2005.Plant Protection Quarterly, v. 21, # 2, pp.: 63–68
- ↑ Червона книга України. Тваринний світ /І. А. Акімов (ред). — К.: Глобалконсалтинг, 2009. — 600 с. http://redbook-ua.org/item/ [Архівовано 22 червня 2015 у Wayback Machine.]