Пінон молуцький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ducula basilica)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пінон молуцький

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Голубоподібні (Columbiformes)
Родина: Голубові (Columbidae)
Рід: Пінон (Ducula)
Вид: Пінон молуцький
Ducula basilica
Bonaparte, 1854[2]
Підвиди

(Див. текст)

Посилання
Вікісховище: Ducula basilica
Віківиди: Ducula basilica
ITIS: 177364
МСОП: 22725292
NCBI: 1965249

Пі́нон молуцький[3] (Ducula basilica) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Ендемік Індонезії.

Довжина птаха становить 38 см. Довжина хвоста становить 11,5-12 см, довжина дзьоба 19-21 мм. Виду не притаманний статевий диморфізм. Голова світло-бордова, потилиця дещо більш яскрава. Шия сиза, спина і верхні покримвні пера крил зелені з бронзовим відтінком. Другорядні махові пера зелені з блакитнуватим відтінком, першорядні махові пера чорні з блакитнуватим відтінком. Надхвістя і верхні покривні пера хвоста зелені, хвіст чорнуватий. Підборіддя кремове, горло і скроні бордові. Горло і груди рожеві, живіт, гузка і стегна світло-коричневі. Райдужки яскраво-червоні, навколо очей червоні кільця. Дзьоб сірий, лапи червоні.

Підвиди

[ред. | ред. код]

Виділяють два підвиди:[4]

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Молуцькі пінони є ендеміками північних Молуккських островів. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах та на узліссях. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті до 1040 м над рівнем моря. Живляться плодами.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Ducula basilica.
  2. Bonaparte, Charles Lucien (1854). Coup d'oeil sur les pigeons (troisième partie). Comptes Rendus Hebdomadaires des Séances de l'Académie des Sciences (French) . 39: 1102–1112 [1076].
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 10 травня 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
  • David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001