Eptatretus stoutii

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Eptatretus stoutii
Eptatretus stouti
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Міксини (Myxini)
Ряд: Міксиноподібні (Myxiniformes)
Родина: Міксинові (Myxinidae)
Рід: П'явкорот ( Eptatretus )
Вид: E. stoutii
Eptatretus stoutii
(Lockington, 1878)
Посилання
Вікісховище: Eptatretus stoutii
Віківиди: Eptatretus stoutii
ITIS: 622244
МСОП: 196044
NCBI: 7765

Eptatretus stoutii — вид родини міксинових (Myxinidae).

Поширення

[ред. | ред. код]

Міксина поширена в абісальній зоні на півночі Тихого океану біля берегів Канади та США.

Група Eptatretus stoutii на глибині 150 м біля берегів Каліфорнії.

Тіло завдовжки 35-42 см. Самці менші за самиць. Міксина на морді має щупальця, які дозволяють їй знайти їжу більш легко. У час небезпеки шкірні залози цієї міксини виділяють білок, який при реакції із водою перетворюється на слиз. Тіло тварини за лічені секунди покривається величезною кількістю слизу і міксина стає непривабливою для хижака.[1]

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Цей вид мешкає на континентальних шельфах і верхніх схилах на глибинах від 16-966 м. Цей вид живе дрібні мулисті і глинисті ґрунти.

Розмноження

[ред. | ред. код]

Дослідження статевих залоз показує, що нерест відбувається протягом усього року. Зрілі самиці відкладають, в середньому, 28 яєць до 5 мм у довжину. Копулятивний орган у цього виду відсутній.[2]

Живлення

[ред. | ред. код]

Eptatretus stoutii можна зустріти у тілах загиблих тварин (наприклад, китів та риб), які потрапили на велику (до одного кілометра) глибину. Він не тільки поїдає трупи, але і живе у них і навіть розмножується серед рештків, що розкладаються.

Раніше зоологи думали, що цей довгий і слизький "санітар" харчується так само, як і інші міксини, які, наблизившись до жертви (не важливо, живої або мертвої), проникають всередину за допомогою потужного язика, наділеного роговими зубцями, і поїдають м'язи і нутрощі, сидячи в виїденій "норі". Проте експерименти Кріса Гловера з Університету Кентербері у 2011 році, а також його колег з Канади показали, що, швидше за все, він, розташувавшись на трупі, всмоктує органічні речовини через шкірні покриви.[3][4]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Theisen, Birgit. The Olfactory System in the Pacific Hagfishes Eptatretus stoutii, Eptatretus deani, and Myxine circifrons. Blackwell publishing. Процитовано 6 грудня 2011.
  2. Barbs, William. Pacific hagfish, Eptatretus stouti, and black hagfish, E. deani: The Oregon fishery and port... National Marine Fisheries Service. Процитовано 6 грудня 2011.[недоступне посилання з червня 2019]
  3. Bucking, Carol. Digestion under Duress: Nutrient Acquisition and Metabolism during Hypoxia in the Pacific Hagfish. Процитовано 6 грудня 2011.
  4. Barras, Colin. The hag with impeccable table manners. Процитовано 6 грудня 2011.[недоступне посилання з червня 2019]