FN-6

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
FN-6
ТипПереносний зенітно-ракетний комплекс (ПЗРК)
ПоходженняКитайська Народна Республіка
Історія виробництва
ВиробникChina National Precision Machinery Import and Export Corporation
Характеристики
Вага16 кг
Діаметр72 мм

Двигунтвердопаливний ракетний двигун

FN-6   (FN = FeiNu, 飞弩, Літаючий Арбалет) — китайський переносний зенітно-ракетний комплекс.

Історія

[ред. | ред. код]

FN-6 був розроблений China Precision Machinery Import-Export Corporation (CNPMIEC) спеціально для ураження повітряних цілей на низьких висотах. Його розробка велась паралельно з комплексами серії Qian Wei (QW). Експортний варіант коплексу мав назву FeiNu-6, у військах — HongYing-6.

Технічні данні

[ред. | ред. код]

Комплекс FN-6 має масу 16 кг. Ракета довжиною 1,495 метра, має діаметр 0,072 м. Маса ракети невідома. Реактивний двигун дозволяє розвивати швидкість у 360 м/с. Комплекс використовується для ураження цілей на висотах від 150 метрів до 3,5 км.

Модифікації

[ред. | ред. код]

На авіасалоні в Жухаї в кінці 2008 був представлений новий варіант комплексу FN-16. Від відрізняється кращими характеристиками в умовах РЕБ. Крім того, установлена нова система наведення — фактично китайська реалізація останньої модифікації FIM-92 Stinger.

Подальша модифікація FN/FY-6/16. Відрізняється новою бойовою частиною та системою управління вогнем. Найбільша зовнішня відзнака — нове пускове місце подібне RBS 70 та Mistral[1].

Мобільна версія ПЗРК, представлена публіці в 2005. Монтується на китайському HMMWVS. Як заявляють розробники повітряна ціль таким комплексом може захоплюватися на відстані 10 км, при чому час реакції — 5 секунд. Система може функціонувати автономно до 8 годин.

Кожна машина може діяти окремо або в складі батареї, яка може складатися з штабної машини та до 8 ПУ ЗУР. При чому комплекси інтегруються в єдину мережу. Крім того, розроблена спеціальна машина для перезаряджання, в якій розміщується 24 ракети, при цьому час перезаряджання комплексу — менший хвилини. Комплекс є ефективним проти реактивних літаків, БПЛА й ракет з максимальною швидкістю до 300 м/с.

FN-6A не став масовим у китайській армії, дуже швидко його змінив комплекс FB-6A. Головним стало формування комплексу з двох машин — на одній знаходився радар. На бойовій платформі окрім ПЗРК встановлювався 12,7-мм кулемет для самозахисту[2].

Бойове застосування

[ред. | ред. код]

Громадянська війна в Сирії

[ред. | ред. код]

Вперше комплекси FN-6 засвітились в Сирії в 2013: в лютому такий комплекс був на відео в одному із загонів опозиції, а 25 лютого такою ракетою був збитий Мі-8 ВПС Сирії біля Алеппо. Джерело поставки комплексів остаточно нез'ясоване — за даними американських ЗМІ їх поставили з Судану. 5 березня біля Алеппо був збитий Мі-8. 18 серпня 2013 в провінції Латакія бійцями бригади Islamic Harakat Ahrar ash-Sham Al Islami був збитий МіГ-21.

Ісламська Держава Іраку

[ред. | ред. код]

В кінці 2014 комплекси FN-6 були передані іракським повстанцям властями Катару. Саме з китайської зброї був збитий Мі-35 іракської армійської авіації біля Байджі (3 жовтня) та Bell 407 (8 жовтня).

Експлуатанти

[ред. | ред. код]
  • КНР Китайська Народна республіка. FN-6 на озброєнні армії та ВПС.[3]
  • Малайзія Малаїзія[4] In May 2004, a memorandum of understanding was signeded with Malaysia for the transfer of technology of the FN-6.[5]
  • Камбоджа Камбоджа. 25 червня 2009 національне ТБ видало сюжет про конфлікт с Таїландом, в якому фігурували солдати місцевої армії с ПЗРК FN-6 та FN-16[6].
  • Судан Судан. Вперше комплекси були показані на параді 2007.[7][8].
  • Пакистан Пакистан[9]
  • Перу Перу. Невелика партія FN-6 була поставлена ВМС в липні 2009.
  • Сирія Вільна Сирійська Армія[10][11].
  • Бангладеш Бангладеш
  • Іран Іран

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. HN-6 FCS sight. Архів оригіналу за 20 травня 2013. Процитовано 27 листопада 2014.
  2. FB-6A. Архів оригіналу за 20 травня 2013. Процитовано 27 листопада 2014.
  3. HongYing-6 (FN-6) Man-Portable Surface-to-Air Missile. Sinodefence. Архів оригіналу за 10 травня 2006. Процитовано 27 листопада 2014.
  4. Malaysia to purchase Chinese missiles. Daily Express. 21 липня 2004. Архів оригіналу за 3 серпня 2004. Процитовано 27 листопада 2014.
  5. Nick Leong (21 липня 2004). China offers to transfer missile technology. The Star. Архів оригіналу за 9 червня 2012. Процитовано 30 грудня 2008.
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 вересня 2013. Процитовано 27 листопада 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. Andrei Chang (28 березня 2008). China ships more advanced weapons to Sudan. UPI Asia. Архів оригіналу за 9 червня 2012. Процитовано 30 грудня 2008.
  8. For Iran, Defeat Is Unacceptable. strategypage.com. 5 липня 2013. Архів оригіналу за 6 липня 2013. Процитовано 27 листопада 2014.
  9. Xu Tianran (13 березня 2013). Chinese missiles steal spotlight after downing Syria army helicopters Global Times. Global Times. Архів оригіналу за 17 березня 2013. Процитовано 27 листопада 2014.
  10. C. J. Chivers; Eric Schmitt (12 серпня 2013). Arms Shipments Seen From Sudan to Syria Rebels. The New York Times. Архів оригіналу за 16 жовтня 2014. Процитовано 27 листопада 2014.