Leck mich im Arsch

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Leck mich im Arsch (Laßt froh uns sein, Лизни мене в дупу) — канон для 6 голосів сі-бемоль мажор K. 231/382c, один із шести канонів, написаних Моцартом в 1782 році у Відні[1]. Призначався для виконання на шість голосів з товаришами на дружніх вечірках, опублікований після смерті Моцарта його вдовою.

Перший рядок тексту канону, Leck mich im Arsch — «Лизни мене в дупу» — вульгаризм, ймовірно, вперше з'явився в німецькій літературі в драмі Гете Гец фон Берліхінген, опублікованій в 1773 р.; цими словами Гец відповідає посланцю імператора.

Видавці Брайткопф і Хартель, яким вдова Моцарта передала рукописи канонів у 1799 р. опублікували канон під пом'якшеною назвою Laßt froh uns sein («Радіймо!»).

Літературним перекладом назви канону буде: «поцілуй мене в дупу».

Слова[ред. | ред. код]

Leck mich im Arsch![2]
Lasst uns froh sein!
Murren ist vergebens!
Knurren, Brummen ist vergebens,
ist das wahre Kreuz des Lebens.
Drum lasst uns froh und fröhlich sein!

Переклад:

Лизни мене в дупу!
Будьмо щасливі!
Бурчання марно!
Гарчання, гул — дарма,
Це — справжній хрест життя.
Так давайте будемо радісні й щасливі!

Слова і ноти[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Eisen, Grove Dictionary of Music and Musicians online, Subscription
  2. У сучасній німецькій мові сьогодні вживається форма Leck mich am Arsch — см. Goetzzitat // DUDEN [Архівовано 22 лютого 2020 у Wayback Machine.]