Melomys

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Melomys
Час існування: плейстоцен — сучасність
Melomys cervinipes
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Звірі (Theria)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Надряд: Гризуни (Glires)
Ряд: Мишоподібні (Muriformes)
Підряд: Мишовиді (Myomorpha)
Родина: Мишеві (Muridae)
Підродина: Murinae
Триба: Hydromyini
Рід: Melomys
Thomas, 1922
Види

Melomys aerosus
Melomys arcium
Melomys bannisteri
Melomys bougainville
Melomys burtoni
Melomys capensis
Melomys caurinus
Melomys cervinipes
Melomys cooperae
Melomys dollmani
Melomys fraterculus
Melomys frigicola
Melomys fulgens
Melomys howi
Melomys leucogaster
Melomys lutillus
Melomys matambuai
Melomys obiensis
Melomys paveli
Melomys rubicola
Melomys rufescens
Melomys spechti
Melomys talaudium

Посилання
Вікісховище: Melomys
EOL: 111154
ITIS: 585047
NCBI: 36795
Fossilworks: 92492

Melomys — рід мишоподібних гризунів родини мишеві (Muridae).

Опис[ред. | ред. код]

Досягають довжини тіла 9-18 сантиметрів, хвіст від 11 до 20 сантиметрів. Вага коливається між 30 і 200 грам. Хутро м'яке і пухнасте, як правило, коричневого або червонувато-коричневого кольору зверху, нижня сторона біла або бежева. Хвіст не має волосся, а луски на ньому знаходяться у вигляді мозаїки. Ця мозаїка формою значно відрізняється від кільчастих лусок, які мають пацюки.

Поширення, екологія[ред. | ред. код]

Види поширюються зі східної Індонезії через Нову Гвінею до Австралії. Місце проживання більшості видів — ліси, але є також деякі, які живуть на луках. Вони в першу чергу наземні жителі, але може підніматися на дерева також. Іноді вони будують свої гнізда в гілках, але частіше в кореневій системі або в порожнистих стовбурах дерев. Туди ховаються протягом дня, а ведуть нічний спосіб життя. Їжа цих тварин складається з фруктів, ягід та інших рослинних матеріалів.

Загрози[ред. | ред. код]

Велика кількість острівних ендеміків забезпечує велику кількість видів, які знаходяться під загрозою зникнення (CR,EN,VU). Тільки 9 з 22 видів не піддаються ризику, відповідно до МСОП.

Посилання[ред. | ред. код]