NEL

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Газогін NEL на мапі Північної Європи

North European Natural Gas Pipeline (NEL) — один з двох трубопроводів (другий — OPAL), що транспортують територією Німеччини природний газ, доставлений через Балтійське море по «Північному потоку».

NEL бере початок у Лубміні біля Грайфсвальда (точки виходу «Північного потоку» на берег) та прямує у західному напрямку до Нижньої Саксонії, великого підземного сховища газу в Реден. На завершальному етапі він прямує в одному коридорі з газопроводом Реден — Гамбург ((RHG), що відгалужується від системи MIDAL. Довжина трубопроводу 441 км, діаметр 1400 мм, робочий тиск 10 МПа.[1][2]

Спорудження об'єкту розпочалось у 2011-му та завершилось у листопаді наступного року. Певний час через затримки в оформленні дозвільної документації на ділянку в районі Гамбурга він не міг працювати на повну потужність, проте всі питання були зняті восени 2013.[3] Всього проектна потужність NEL складає 20 млрд м³ на рік, тобто близько 40 % від показника «Північного потоку».

Від Реден газ може транспортуватись по системі MIDAL як у південному напрямку (в тому числі до кордону із Францією), так і до пункту переходу Бунде на кордоні з Нідерландами. Втім, станом на 2015 рік компанія Thyssengas планує збудувати для поставок російського газу новий трубопровід від Реден до ПСГ Гронау-Епе (так само на кордоні з Нідерландами, але південніше від Бунде).[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. The North European Natural Gas Pipeline. www.nel-gastransport.de (англ.). 15 вересня 2016. Архів оригіналу за 7 листопада 2018. Процитовано 8 грудня 2016.
  2. The NEL pipeline. www.fluxys.com. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 8 грудня 2016.
  3. North European Natural Gas Pipeline (NEL). Hydrocarbons Technology. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 8 грудня 2016.
  4. Nachrichten, Westfälische. Pipeline soll russisches Erdgas aus Niedersachsen nach Epe bringen. Westfälische Nachrichten. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 8 грудня 2016.