Болотниця чилійська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Pleurodema thaul)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Болотниця чилійська
Болотниця чилійська
Болотниця чилійська
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Земноводні (Amphibia)
Підклас: Безпанцерні (Lissamphibia)
Надряд: Батрахії (Batrachia)
Ряд: Безхвості (Anura)
Підряд: Neobatrachia
Родина: Leiuperidae
Рід: Pleurodema
Вид: Болотниця чилійська
Pleurodema thaul
Lesson, 1826
Синоніми
Bufo thaul
Pleurodema bibroni var. gracilis
Посилання
Вікісховище: Pleurodema thaul
Віківиди: Pleurodema thaul
EOL: 319983
ITIS: 207987
МСОП: 57291
NCBI: 404002

Болотниця чилійська (Pleurodema thaul) — вид земноводних з роду Pleurodema родини Leiuperidae.

Опис[ред. | ред. код]

Загальна довжина досягає 4,1—5 см. Спостерігається статевий диморфізм: самиці більші за самців. Голова масивна, широка. Очі з вертикальними зіницями. Морда округла. Ніздрі розташовано зверху. Тулуб товстий. Шкіра загалом гладенька з рідким пласкими бородавками на спині. Кінцівки добре розвинені. Пальці з бахромою та невеличкими перетинками. у самців присутні шлюбні мозолі. Субартикулярний, п'яткові і долонний горбики невеликі.

Забарвлення спини жовтого, зеленуватого або темно-зеленого кольору з розкиданими симетричними коричневими плямами. Черево біле або жовте. На пахвовій залозі присутня яскрава чорна пляма.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Полюбляє різні ліси, чагарники, луки, річки, болота, пасовища, плантації, сільські сади. Зустрічається на висоті до 2100 м над рівнем моря. Активна у присмерку. Живиться двокрилими, павукоподібними, рослинністю.

Розмноження відбувається з червня по грудень у невеличких водоймах.

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Поширена у Чилі та Аргентині.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Rosset, S.D., Basso, N.G., and Lombardo, R.J. (2001). Analisis morfometrico de Pleurodema thaul (Lesson, 1826) (Anura, Leptodactylidae) y algunas consideraciones acerca de su morfologia esternal. Alytes (Paris), 19(2-4), 154–172.