Ponte dell'autostrada A1

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Міст автостради А1 через Арно
Міст автостради А1 через Арно
Міст автостради А1 через Арно
Ponte dell'autostrada A1
43°47′13″ пн. ш. 11°09′31″ сх. д. / 43.78694444447221912° пн. ш. 11.15861111113889059° сх. д. / 43.78694444447221912; 11.15861111113889059Координати: 43°47′13″ пн. ш. 11°09′31″ сх. д. / 43.78694444447221912° пн. ш. 11.15861111113889059° сх. д. / 43.78694444447221912; 11.15861111113889059
Офіційна назва Ponte dell'autostrada A1
Країна  Італія[1]
Розташування Флоренція, Італія Італія
Галузь застосування автомобільний
Перетинає Арно
Тип конструкції арковий міст
Матеріал залізобетон[1] і Попередньо напружений залізобетон[1]
Основний проліт 32,2 м
Загальна довжина 180 м
Ширина 24 м[1]
Висота конструкції 20 м
Кількість смуг руху 6
Відкрито 1961

Ponte dell'autostrada A1. Карта розташування: Італія
Ponte dell'autostrada A1
Ponte dell'autostrada A1
Ponte dell'autostrada A1 (Італія)
Мапа

Ponte dell'autostrada A1 (Міст автостради А1) — сучасний автомобільний міст через річку Арно у Флоренції, по якому проходить найдовша автострада Італії А1 "Мілан-Неаполь" (Автострада Сонця).

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Міст Ponte dell'autostrada A1 був побудований для обслуговування Автостради Сонця "Мілан-Неаполь", яка проходить через Флоренцію і перетинає річку Арно. Автострада А1 будувалась в 1958-1964 роки. Будівництво мосту у Флоренції розпочалось у 1960 і було закінчено в 1961.

Міст довжиною 180 метрів з максимальною висотою 20 метрів має п'ять прольотів, основний з яких має довжину 32,2 м. Ширина мосту - 20 метрів. Початково міст мав по дві смуги для автомобільного руху в кожному напрямку, але під час реконструкції 2002-2007 був розширений і з тих пір включає 6 смуг.

Матеріал мосту – монолітний залізобетон.

Міст є строго функціональним і не включає зайвих архітектурних особливостей на відміну від інших мостів Флоренції.

Під мостом також проходить залізниця "Флоренція-Піза", розташована вздовж північного берегу річки Арно.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Francesco Guerrieri, Lucia Bracci, Giancarlo Pedreschi. I ponti sull'Arno dal Falterona al mare. Firenze, Edizioni Polistampa, 1998.
  1. а б в г StructuraeRatingen: 1998.