Sd.Kfz. 3

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Sdkfz3.jpg

Панцирники GPzRt MTW. Кінець 1920-х років

Панцирник GPzRt MTW (SdKfz 3)
Виробництво та застосування
країна-виробник Веймарська республіка Веймарська республіка
компанія-виробник Daimler
роки виробництва 1921 - 1924
кількість виробів, од. 31
основні країни-оператори Веймарська республіка Веймарська республіка
Основні параметри
бойова маса, т до 12 000 кг
екіпаж, осіб 7-9
Броня
тип броні катані плити до 15 мм
Силова установка, маневреність та мобільність
тип, марка двигуна карбюраторний, рядний, 6 циліндровий мотор Daimler ML 574 водяного охолодження,
потужність двигуна, к.с. (кВт) 100 к.с.
пальне бензин
підвіска залежна
колісна формула 4×4
швидкість по шосе, км/год. 50 км/год
запас ходу по шосе, км 350 км

Панцирник GPzRt MTW (SdKfz 3) був важким панцерником Рейхсверу міжвоєнного періоду.

Після завершення Першої світової війни з дозволу країн Антанти Веймарській республіці дозволили збудувати для потреб поліції 150 панцерників. На базі панцерника StrPzWg Daimler DZVR 21 для Рейхсверу з грудня 1920 почали випускати важкі неозброєні панцерники, здатні перевозити до 12 осіб без амуніції. Від свого прототипу від успадкував низьку проходимість. З 1928 поліційні і армійські панцерники обох модифікацій піддали модернізації. На командирських машинах встановили радіостанції з рамочними антенами здатні вести усні перемовини на відстані 5 км і передавати сигнали Морзе до 15 км.

У Вермахті вцілілі панцерники з 1935 отримали позначення SdKfz 3. Їх використовували як важкі тягачі, для навчання водіїв, радіофікованих штабних машин. Декілька панцерників SdKfz 3 взяли участь у захисті Берліна 1945 року.

Посилання[ред. | ред. код]