The New European

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
The New European
Країна Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Тип щоденний випуск
Мова Англійська
Політична належність Пан'європеїзм
Формат компакт

Засновано 4 липня, 2016; 5 років тому (2016-07-04)
Власник Archantd
Редактор Стів Англсі
Головний редактор The New European Ltd
Головний офіс Люцерн-роуд, Лондон
— адресаRouen Road, Norwich, England NR1 1RE, GB
Наклад приблизно 20,000
ISSN 2398-8762

www.theneweuropean.co.uk


The New European (укр. "Новий Європейський") – британська про-європейська щотижнева газета. Запущена як відповідь на референдум щодо ЄС 2016 року в Сполученому Королівстві, її читацька аудиторія орієнтована на тих, хто проголосував щоби залишитися у складі Європейського Союзу, а початковий слоган звучав: "Нова поп-газета для 48%".[1][2] Раніше належала Archant, на початку лютого 2021 року було оголошено, що консорціум, що включає засновника Метта Келлі, керівника ЗМІ Марка Томпсона та колишнього редактора Financial Times Лайонела Барбера, придбав газету.

Газета[ред. | ред. код]

Засновником і головним редактиром газети виступив Метт Келлі, який раніше працював у Daily Mirror та Local World. Келлі був частково натхненний ідеєю The European, британською щотижневої газети, що виходила з 1990 до 1998 року; звідси і назва The New European.

Власники газети заявили, що спочатку строком дії "The New European" мала надрукувати лише чотири номери, після чого питання про публікацію розглядається щотижня. Напередодні виходу третього номера, газета повідомила про успішні продажі з купленими близько 40 000 примірників.[3] Газета продовжувала виходити і після виходу четвертого номера, а в липні 2019 заявила, що продовжує залишатися прибутковою.[4] У листопаді 2016 року повідомлялося, що тираж складає "близько 25 000"[5], а у лютому 2017 року – 20 000.[6]

Аластер Кемпбелл став головним редактором газети в березні 2017 року, через кілька місяців після того, як газета виграла права на п'ятий том його щоденників про уряд Блера, які вона публікувала протягом трьох тижнів.

У травні 2017 року газета заявила, що має лише один постійний співробітник і близько 40 авторов.[7] У липні 2017 року газета оголосила, що переходить із формату Berliner на формат Compact.[7]

У травні 2018 року газета присвятила цілий випуск фемінізму, перейменувавшись в The New Feminist, за редакцією Керолайн Кріадо-Перес та за участю Хелен Льюїс, Саміри Ахмед та Конні Хук.[8] 29 березня 2019 року, коли Велика Британія мала покинути Європейський союз при Терезі Мей, газета присвятила цілий випуск працям Вілла Селфа. Ессе обсягом 25 000 слів проілюстрував Мартін Роусон.[9]

У вересні 2019 року Келлі оголосив, що підвищує Джаспера Копінга, який раніше працював заступником редактора газети, до посади редактора, а сам обійняв посаду видавця.

У лютому 2021 року було оголошено, що консорціум, до якого увійшли засновник Метт Келлі, медіа-менеджер Марк Томпсон та колишній редактор Financial Times Лайонел Барбер, купив газету у Archant.

Цифровий[ред. | ред. код]

У листопаді 2016 року газета оголосила, що переходить на цифрові технології. У травні 2017 року вона запустила свій перший подкаст, який нині залучає від 10 000 до 15 000 слухачів щотижня.[10] Веб-сайт, який поєднує в собі матеріали газети з унікальним онлайн-контентом, як стверджується, приваблює понад мільйон переглядів сторінок на місяць.[6]

Відгуки[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

У березні 2017 року Товариство редакторів присудило The New European нагороду "почесного голови" .[11] У травні 2017 року The New European отримав призи на щорічній премії British Media Awards у номінаціях "Запуск року" (золото), "Друкарський продукт року" (срібло), "Контент-команда року" (бронза) та "Піонер року" для редактора Метта Келлі.[12] У липні 2017 року гурт Archant отримав нагороду голови Асоціації професійних видавців, запустивши видання The New European.[13]

Критика[ред. | ред. код]

У липні 2016 року, лише через тиждень після запуску газети, Vice News назвав The New European газетою для "ображених невдах", яких "об'єднує не любов до Європи, а скоріше зневагу до 52%".[14]

У квітні 2017 року The New European розіслала прес-реліз своєї заголовної статті під назвою "Скегнесс: Приморське місто, яке Brexit може закрити". У прес-релізі також згадувалося, що стаття "навряд буде добре прийнята на місцевому рівні, і є можливість розпалу суперечок на місцевому рівні". The New European заявила, що прес-реліз був розісланий помилково, і випустила іншу копію без коментарів. The Spectator опублікував статтю під заголовком "Новий європеєць розкриває свій план з тролінгу Скегнесса". У ньому йшлося таке: " Хоча проєвропейська газета стверджує, що вона виступає за єдність і толерантність, схоже, вони не соромляться розпалювати ворожнечу в англійських містах ".[15] Карикатурне зображення на обкладинці цього номера було грою на тему "Веселого рибалки", спочатку створеного на замовлення Великої Північної залізниці, і викликало різку критику. The i повідомила, що жителі Скегнесса були "зачеплені і ображені" тим, що талісман міста, Веселий рибалка, був "використаний" на обкладинці журналу The New European.[16] У відповідь на публікацію член парламенту від Бостона та Скегнесса Метт Ворман сказав, що "тим, хто прагне заново обґрунтувати європейську позицію, краще спробувати зрозуміти, ніж ображати окремих людей чи цілі міста".[17]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. UK's first ever 'pop up newspaper' to be launched in response to Brexit. The Independent (англ.). 3 липня 2016. Архів оригіналу за 10 травня 2022. Процитовано 10 травня 2022. 
  2. Archant launches pop-up paper to serve people who voted remain. the Guardian (англ.). 4 липня 2016. Архів оригіналу за 10 травня 2022. Процитовано 10 травня 2022. 
  3. Anti-Brexit paper the New European outsells the New Day and makes profit. the Guardian (англ.). 21 липня 2016. Архів оригіналу за 1 лютого 2022. Процитовано 10 травня 2022. 
  4. Twitter, James Walker (12 липня 2019). New European celebrates third birthday with letter dubbing doubters 'foolish' and 'treacherous'. Press Gazette (амер.). Архів оригіналу за 10 травня 2022. Процитовано 10 травня 2022. 
  5. The New European publisher puts up to 60 roles at risk in digital move. the Guardian (англ.). 4 листопада 2016. Архів оригіналу за 10 травня 2022. Процитовано 10 травня 2022. 
  6. а б This anti-Brexit newspaper first launched as a pop-up, but it’s doing well enough to continue indefinitely. Nieman Lab. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 10 травня 2022. 
  7. а б The Media Leader - 100% Media – news analysis, data and opinion (en-GB). Архів оригіналу за 7 травня 2022. Процитовано 10 травня 2022. 
  8. Twitter, Charlotte Tobitt (21 травня 2018). The New European to showcase women's voices as it becomes The New Feminist for one edition. Press Gazette (амер.). Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 10 травня 2022. 
  9. Brexit or no Brexit, The New European will remain in print – but not as we know it. The Drum. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 10 травня 2022. 
  10. PressReader.com - Digital Newspaper & Magazine Subscriptions. www.pressreader.com. Архів оригіналу за 14 липня 2019. Процитовано 10 травня 2022. 
  11. Winners Announced For National Press Awards. www.newsmediauk.org. Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 10 травня 2022. 
  12. 2017 Winners – British Media Awards 2017. web.archive.org. 18 травня 2017. Процитовано 10 травня 2022. 
  13. 'Modern and agile approach' secures Archant PPA award win - Journalism News from HoldtheFrontPage. HoldtheFrontPage (en-GB). Архів оригіналу за 29 листопада 2017. Процитовано 10 травня 2022. 
  14. 'The New European' Is Britain's Sore Loser Newspaper. www.vice.com (англ.). Архів оригіналу за 10 травня 2022. Процитовано 10 травня 2022. 
  15. Steerpike. The New European reveals its plan to troll Skegness | The Spectator. www.spectator.co.uk (англ.). Архів оригіналу за 10 травня 2022. Процитовано 10 травня 2022. 
  16. Skegness ’hurt’ over Jolly Fisherman depiction on New European cover. inews.co.uk (англ.). 12 квітня 2017. Архів оригіналу за 10 травня 2022. Процитовано 10 травня 2022. 
  17. My response to The New European – Matt Warman MP (en-GB). Архів оригіналу за 21 червня 2021. Процитовано 10 травня 2022.