Євсей Гіндес

Євсей Гіндес
рос. Евсей Гиндес
Народився	17 жовтня 1872(1872-10-17) Київ, Російська імперія
Помер	5 вересня 1954(1954-09-05) (81 рік) Баку, Азербайджанська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Російська імперія
Діяльність	державний службовець, політик, професор
Alma mater	Медичний факультет Київського імператорського університету Святого Володимира
Заклад	Бакинський державний університет
Науковий ступінь	доктор медичних наук
Нагороди
Євсей Гіндес у Вікісховищі

Євсей Якович Гіндес (азерб. Yevsey Yakovleviç Gindes; 17 жовтня 1872, Київ, Російська імперія — 5 вересня 1954, Баку) — російський і радянський лікар-педіатр, організатор охорони здоров'я, громадський і державний діяч. Доктор медичних наук (1941). Заслужений діяч науки (1928). Герой Праці (1938).

Біографія

Після закінчення в 1897 році Київського університету святого Володимира працював в клініці професора В. Чернова, з 1903 — завідував дитячим інфекційним відділенням Олександрівської лікарні; одночасно проводив дослідження в Київському бактеріологічному інституті.

У 1905 році Рада бакинських нафтопромисловців оголосила всеросійський конкурс на завідування першою на Кавказі фабрично-заводською лікарнею і обрала на цю посаду Гіндеса. Він очолив Чорногородську лікарню, при якій організував молочну кухню (щодня поставляла дієтичні продукти в усі педіатричні кабінети міських безкоштовних лікувальних установ), курси перепідготовки лікарів-педіатрів (видавав їм брошуру «Супутник матері»). У 1907 році створив перші в місті ясла для дітей з бідних сімей, в 1911 — Бакинське відділення Всеросійської ліги боротьби з туберкульозом, потім — Лігу охорони дитинства, ряд консультацій «Крапля молока»; ініціював заснування Товариства боротьби з дитячою смертністю.

З 1913 року — завідувач товариства «Дитяча лікарня». У той же період організував і очолював Бакинське товариство дитячих лікарів, з 1918 — дитячу міську лікарню (в 1933—1945 роках був її головним лікарем).

В період існування Азербайджанської Демократичної Республіки з 26 грудня 1918 по 14 березня 1919 був обраний до складу уряду — міністром охорони здоров'я, після встановленням влади більшовиків в Азербайджані Є. Гіндесу довелося приховуватися щоб уникнути переслідувань і репресій.

З 1919 року читав лекції в Бакинському університеті, потім — в медичному інституті.

З 1922 — головний лікар дитячої лікарні, побудованої товариством «Дитяча лікарня», домігся її реорганізації в педіатричний інститут, пізніше — в Інститут материнства і дитинства, був керівником цих установ до 1932 року.

З 1945 — завідувач клінікою дитячих хвороб Інституту удосконалення лікарів. Вперше на Південному Кавказі заснував, так звані, дитячі літні колонії.

Запропонував для профілактики дитячих розладів травлення безмолочне харчування, крапельний метод харчування при токсикозах; описав нові симптоми авітамінозу у дітей; доводив, що при терапії дітей необхідно враховувати не тільки їх фізичний, а й психологічний стан. Піднімав питання про неповнолітніх злочинців і розумово відсталих дітей, зокрема, в роботах «Пасинки школи», «Дефективні діти», «Про дитячю злочинность», «Дитячі капризи», які були перевидані кілька разів.

На початку 1920-х років — Голова Комітету з питань неповнолітніх злочинців Наркомосу Азербайджану.

Брав активну участь в ліквідації дитячої безпритульності, створив Будинок відкритих дверей для бепрізорних дітей.

Автор монографій «На рубежі медицини та школи» (1936), «Аномалії поведінки у дітей (капризи)».

Посилання

• Євсей Гіндес(рос.) [Архівовано 27 листопада 2020 у Wayback Machine.]