Єлизавета Пфальц-Цвайбрюккенська (1642—1677)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єлизавета Пфальц-Цвайбрюккенська
нім. Elisabeth von Pfalz-Zweibrücken
Єлизавета Пфальц-Цвайбрюккенська
Єлизавета Пфальц-Цвайбрюккенська
Портрет Єлизавети пензля невідомого майстра, музей Бернбурзького замку
3-а княгиня-консорт Ангальт-Бернбургу
Початок правління:16 жовтня 1667
Кінець правління:18 квітня 1677

Попередник:Елеонора Софія Шлезвіг-Гольштейн-Зондербурзька
Наступник:Луїза Ангальт-Дессау

Дата народження:22 березня 1642(1642-03-22)
Місце народження:Майзенгайм, Пфальц-Цвайбрюккен
Країна:Священна Римська імперія
Дата смерті:18 квітня 1677(1677-04-18) (35 років)
Місце смерті:Бернбург, Ангальт-Бернбург, Священна Римська імперія
Чоловік:Віктор I Амадей
Діти:Карл Фрідріх, Лебрехт, Софія Юліана, Йоганн Георг, Крістіан
Династія:Віттельсбахи, Асканії
Батько:Фрідріх Пфальц-Цвайбрюккенський
Мати:Анна Юліана Нассау-Саарбрюкенська

Єлизавета Пфальц-Цвайбрюккенська (нім. Elisabeth von Pfalz-Zweibrücken, 22 березня 1642 — 18 квітня 1677) — пфальцграфиня Цвайбрюккенська з династії Віттельсбахів, донька пфальцграфа Цвайбрюккену Фрідріха та графині Нассау-Саарбрюкенської Анни Юліани, дружина князя Ангальт-Бернбургу Віктора I Амадея.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилась 22 березня 1642 року у Майзенгаймі. Була другою дитиною та старшою донькою в родині пфальцграфа Цвайбрюккену Фрідріха та його дружини Анни Юліани Нассау-Саарбрюкенської. Мала старшого брата Вільгельма Людвіга, який за місяць помер. Згодом сімейство поповнилося вісьмома молодшими дітьми, з яких дорослого віку досягли дві доньки: Софія Амалія та Шарлотта Фредеріка.

Цвайбрюккен був спустошений Тридцятирічною війною, більшість його замків була зруйнована. Герцозька родина певний час жила у Майзенгаймі, звідки у 1645 перебралася до Цвайбрюккена, а у 1650 — оселилася у перебудованому, але погано обладнаному, замку Кіркель.

У 19-річному віці Єлизавета втратила батька. Матір більше не одружувалася. Пфальц-Цвайбрюккен відійшов Фрідріху Людвігу Цвайбрюккен-Ландсберзькому, дядьку попереднього правителя.

Портрет Віктора I Амадея пензля А. Маніока

У 25-річному віці стала дружиною 33-річного князя Ангальт-Бернбургу Віктора I Амадея. Весілля пройшло 16 жовтня 1667 у Майзенгаймі. Оселилися молодята у Бернбурзькому замку. Часто подорожували разом.[1]

У пари народилося шестеро дітей, з яких вижило троє синів:

  • Карл Фрідріх (1668—1721) — князь Ангальт-Бернбургу у 1718—1721 роках, був двічі одруженим, мав восьмеро дітей від обох шлюбів;
  • Лебрехт (1669—1727) — князь Ангальт-Цайц-Гойму у 1718—1727 роках, був тричі одруженим, мав одинадцятеро дітей;
  • Софія Юліана (1672—1674) — прожила 2 роки;
  • Йоганн Георг (1674—1691) — одруженим не був, дітей не мав, загинув у битві при Лезі в ході війни Аугсбурзької ліги;
  • Крістіан (15 березня—30 грудня 1675) — прожив 9 місяців;
  • син (нар. та пом. 18 квітня 1677) — помер після народження.

Під час пологів 18 квітня 1677 року княгиня пішла з життя. Була похована у крипті замкової церкви Святого Егідія у Бернбурзі. Наразі місце її останнього спочинку знаходиться на другому рівні крипти.[2]

Віктор Амадей пережив дружину більш, ніж на 40 років.

Генеалогія

[ред. | ред. код]
Йоганн I
 
Магдалена Клевська
 
Фрідріх IV
 
Луїза Юліана Оранська
 
Людвіг II
 
Анна Марія Гессен-Кассельська
 
Георг Фрідріх
 
Юліана Урсула Сальмська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Йоганн II
 
 
 
 
 
Луїза Юліана Пфальцька
 
 
 
 
 
Вільгельм Людвіг Нассан-Саарбрюкенський
 
 
 
 
 
Анна Амалія Баден-Дурлахська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Пфальц-Цвайбрюккенський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анна Юліана Нассау-Саарбрюкенська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Franz Kindscher: Victor I. Amadeus. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 39, Duncker & Humblot, Leipzig 1895, стор. 673–675. [1] [Архівовано 13 листопада 2013 у Wayback Machine.] (нім.)
  2. Замкова крипта Святого Егідія у Бернбурзі [2] [Архівовано 6 серпня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]