Іин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Іин (знак:  ; кор. : 이응 [i.ɯŋ]) — восьма приголосна літера корейського алфавіту хангиль. Юнікод для ㅇ – U+3147.

Літера не читається, якщо стоїть на початку складу (використовується як технічний перший приголосний, коли слово слід читати з голосної).

Іин приймає звук [ŋ], коли є кінцевим приголосним у складі.

Порядок написання

[ред. | ред. код]
Stroke order in writing ㅇ
Порядок штрихів на письмі ㅇ

Історія

[ред. | ред. код]

Буква іин з'явилась у 1446 році, коли правитель Седжон випустив збірку правил читання корейської мови («Хунмін Чонім» — 훈민정음). Її форма нагадує положення горла під час вимовляння звуку.

За іин (ㅇ) як основною формою були зроблені такі букви, як ㆁ (старий іин), ㆆ (архаїчна приголосна, яка більше не використовується) і ㅎ, а також була використана для таких лігатур, якㅸ.