Агиникатти
| Агиникатти | |
|---|---|
| 45°30′54″ пн. ш. 80°30′33″ сх. д. / 45.515° пн. ш. 80.509166666667° сх. д. | |
| Витік | північний схил Джунгарського Алатау |
| • висота, м | 3023[1] |
| Гирло | річка Лепси |
| • висота, м | 944,9[1] |
| Басейн | Балхаш-Алакольський |
| Країни: | Казахстан |
| Прирічкові країни: | Казахстан |
| Регіон | Алматинська область |
| Район | Саркандський |
| Довжина | 54 км[1] |
| Площа басейну: | 708 |
| Притоки: | праві: Кікозен, Єкіаша, Карбишевка ліві: Малий Жаланаш, Великий Жаланаш |
 | |
Агиникатти (каз. Ағынықатты) — річка в Казахстані, притока Лепси, яку разом з Саримсакти іноді розглядають як витік останньої. Протікає теренами Саркандського району Алматинської області. Належить до безстічного Балхаш-Алакольського басейну. Довжина цієї водної артерії становить 54 км[1], площа басейну складає 708 км².
Витік Агиникатти лежить на північному макросхилі Центрального хребта Джунгарського Алатау на висоті 3023 м над рівнем моря. Вона протікає малонаселеною місцевістю, до самого гирла зберігаючи вигляд типово гірського водотоку. Дорогою ця річка вбирає в себе притоки Кікозен, Єкіяша, Карбишевка, Малий і Великий Жаланаш. У гирлі Агиникатти зливається з Саримсакти на висоті 944,9 м[1].
Живлення цієї річки льодовикове. Течія стрімка, бурхлива, місцями її перекривають гранітні пороги. Середньорічний об'єм стоку становить 12,1 км³. Замерзає Агиникатти у грудні, скресає на початку квітня. У середній течії річки є два озера — Верхній та Нижній Жасилколь. Вони утворились після землетрусу, який обвалив гірську породу і частково перегородив річище. Навколишні ландшафти гірські з дуже пересіченим рельєфом. Береги лісисті, на вершинах ліси поступаються субальпійським лукам, біля урізу води є ділянки галечнику. Околиці річки багаті медоносами і дичиною, зокрема, тут мешкають ведмеді, сарни, благородні олені, тетеруки[3]. З рідкісних представників фауни, занесених до Червоної книги Казахстану, тут спостерігали гніздування чорних лелек і серподзьобів[4].
Господарського значення Агиникатти не має, однак є популярним об'єктом туризму. Шанувальників активного відпочинку вона привертає мальовничими краєвидами, незайманою природою і складною для сплаву течією. Туристичні групи часто відвідують озера Жасилколь (особливо Нижнє) пішки або верхи на конях. Неподалік від витоку Агиникатти знаходиться однойменне родовище вольфраму[5]. Басейн річки входить до складу Жонгар-Алатауського національного парку.
- ↑ а б в г д Урочище «Агыныкатты» [Урочище «Агиникатти»]. zhetysu.travel ((рос.)) . Архів оригіналу за 31 травня 2019. Процитовано 31 травня 2019.
- ↑ GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ Озеро Верхний Жасылколь (Алматинская область) [Верхній Жасилколь (Алматинська область)]. otrar.kz ((рос.)) . Архів оригіналу за 31 травня 2019. Процитовано 31 травня 2019.
- ↑ Материалы к кадастру чёрного аиста Ciconia nigra и серпоклюва Ibidorhincha struthersii в Жонгар-Алатауском национальном парке (Юго-Восточный Казахстан) / С. Н. Тушкенов, Н. Н. Березовиков // Русский орнитологический журнал. — 2013. — Т. 22. — экспрес-выпуск 947. — С. 3327—3334.(рос.)
- ↑ Агыныкатты [Агиникатти]. info.geology.gov.kz ((рос.)) . Архів оригіналу за 9 червня 2019. Процитовано 31 травня 2019.
