Аревахач
Аревахач (вірм. արևախաչ, сонячний хрест)[1], також відомий як Вірменський знак вічності — древній вірменський символ у вигляді круглого, вихрового, гвинтоподібного кола, схожого на сонце[2]. Один з найдавніших символів у вірменській культурі[3]. Є головним образотворчим символом Вірменії та вірмен[4][5].
Символіка[ред. | ред. код]
В залежності від кількості елементів вірменський знак вічності називається відповідно шестикрилим або восьмикрилим[6][7].
Згідно Вілю Мириманову, вписана в коло свастика як різновид хреста підкреслює момент руху, перетворення життя в смерть і смерті в життя[8]. На думку О. Орлова, вихрова свастика («сегнерово колесо») «це є... вихор або вирва, за допомогою якої акумулюється енергія, необхідна для переходу з одного енергетичного плану в інший»[9]. Хрест у колі, а також щит, зустрічається на хачкарах позначає ще й замкнутий цикл буття (життя — смерть — відродження)[10]. Зустрічається на вірменських християнських пам'ятках з V століття, потім цей знак перейшов і на хачкари. До VIII століття про використання символу вічності у вірменській архітектурі можна вже говорити як про давню іконографічну пракуі[11], причому символ зберіг своє значення з раннього середньовіччя до наших днів[12].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Термин «Аревахач» часто употребляют также последователи армянских неоязыческих течений Объединение армянских арийцев, основные арийские символы [Архівовано 2 липня 2018 у Wayback Machine.], 2012
- ↑ Jacob G. Ghazarian (2006), The Mediterranean legacy in early Celtic Christianity: a journey from Armenia to Ireland [Архівовано 18 березня 2017 у Wayback Machine.], Bennett & Bloom, pp. 263, P. 171
- ↑ K. B. Mehr, M. Markow, Mormon Missionaries enter Eastern Europe, Brigham Young University Press, 2002, pp. 399, стр. 252
- ↑ Գծաձեւային խորհրդանիշեր. Архів оригіналу за 2 липня 2018. Процитовано 31 травня 2018.
- ↑ Трипольская цивилизация и её трагическая гибель. Архів оригіналу за 17 червня 2018. Процитовано 31 травня 2018.
- ↑ решение Национального Совета Западной Армении, о флаге Западной Армении [Архівовано 21 червня 2017 у Wayback Machine.], 2011
- ↑ Тер-Варданян Г. А. (1998), «Новая интерпретация надписи судакского армянского хачкара» [Архівовано 2 жовтня 2013 у Wayback Machine.], Историко-филологический журнал НАН РА, № 3 . pp. 149—154. ISSN 0135-0536
- ↑ В. Б. Мириманов // Четвёртый всадник Апокалипсиса: эстетика смерти : Смерть/Вечность в ритуальном искусстве от палеолита до Возрождения // РГГУ, 2002 — 75 (132)
- ↑ Р. В. Багдасаров / Свастика: священный символ : этнорелигиоведческие очерки очерки / Белые Альвы; М. 2001 г. — стр. 159 (428)
- ↑ Нелли Саакян/ Армянское нагорье: ессе / Изд-во РАУ. 2006 г. — стр. 150 (349)
- ↑ Jacob G. Ghazarian (2006), The Mediterranean legacy in early Celtic Christianity: a journey from Armenia to Ireland, Bennett & Bloom, pp. 263, стр. 186
- ↑ Зарян А. К. (1989), «Иконогорафические проблемы символики хачкаров и митраизма» [Архівовано 6 жовтня 2013 у Wayback Machine.], Историко-филологический журнал НАН РА, № 1 . pp. 202—219. ISSN 0135-0536