Свастика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
свастика на гербі Борейко
Колова сонячна свастика (права)

Сва́стика (санскр. स्वस्तिक, латиніз. svastika) — стародавній символ у вигляді рівнораменного хреста із загнутими на 90° ліворуч або праворуч раменами, що трапляється в багатьох культурах. Назва походить від санскритських слів su («добре») і asti («буття»). У слов'ян звучить як побажання «щасти». Цей символ дуже поширений і найчастіше пов'язаний з Сонцем.

Свастику використовували націонал-соціалісти в Німеччині, зокрема вона була на прапорах Німеччини і Націонал-соціалістичної партії[1]. Автором відродження цього символу серед пангерманців був послідовник Стефана Ґеорґе Альфред Шулер[de][2].

Опісля II СВ у багатьох країнах Європи її сприймають негативно: у деяких державах, а також у Німеччині[3], використання свастики заборонене законодавчо і є кримінальним злочином.

Зміст символу[ред. | ред. код]

Свастика — символ обертання навколо нерухомого центру. Обертання, з якого виникає життя. У Китаї свастика (Лей-Вен) колись символізувала сторони світу, а потім отримала значення «нескінченність», або число 10000.

Вважалося, що свастика приносить щастя, але тільки коли її кінці загнуті за годинниковою стрілкою (права свастика, або бонська). Якщо кінці заломлені проти годинникової стрілки, то свастика називається саусвастикою (ліва або буддійська) і має негативний вплив. Маги-зерваніти використовували подвійну свастику — сполучену праву з лівою.

Свастика — святий символ у буддизмі, індуїзмі, джайнізмі, зороастризмі, бон. Крім того, свастика була символом багатьох богів: Зевса, Геліоса, Гери, Артеміди, Тора, Агні, Брахми, Вішну, Шиви, Ганеші, Сур'ї. В Індії також застосовують як оберіг по боках дверей хати. Існує припущення, що за часів неоліту свастику пов'язували з «громом» і «водою»[4]

У XX столітті символ свастики став сприйматися негативно у країнах Західної цивілізації у зв'язку з використанням його націонал-соціалістами, які називали його Hakenkreuz, «гакенкройц» («гачкуватий хрест»), і зазвичай зображали похиленим, як у вікінгів. З серпня 1920 року свастику почали використовувати на націонал-соціалістичних прапорах, кокардах, нарукавних пов'язках. У 1945 році союзна окупаційна влада заборонила використання всіх форм свастики в Німеччині. Водночас по сьогодні свастика залишається позитивним символом добробуту і щастя у країнах Сходу — Індії, Китаї, Японії.

Історія[ред. | ред. код]

Ліва свастика це сакральний символ у Бон і Махаянській традиціях.[5]
Права свастика загалом зустрічається у Індуїзмі, Джайнізмі і Буддизмі Шрі Ланки.[6]

Першу відому у світі сваргу та свастичні «безкінечники» меандри знайдено біля Мезина на теренах однойменної стоянки(Чернігівщина)[7].

В Україні зустрічається в багатьох археологічних культурах, у тому числі трипільській, і використовувалась у гербах давніх українських шляхетських родин (Єльцями, Проскурами). Є історичні факти існування цього символу в Україні в добу бронзи[8]

Символізм подібний до знаку Сонячний хрест слугував оберегом[9].

Свастика була елементом відзнаки пластунів до появи фашизму, яку радянська влада «перекручувала» як доказ зв'язку з фашистами[10]. XX ст принесло погану славу цьому символу, що зумовило неодноразові спроби деяких держав застосовувати однобічне «перекручування» з метою «очорнити і принизити» опонентів[10](1921р, 1929р, 1933р)[11][12][13]

Цікаве[ред. | ред. код]

У комп'ютерах, у таблиці кодування символів стандарту Unicode є знаки китайських ієрогліфів 卐 (U+5350) та 卍 (U+534D).

Прочани, що відвідують гору Кайлас, стверджують, що при сході та заході сонця на схилах гори, внаслідок «гри тіней», утворюється великий символ свастики (лівої та правої).

Галерея[ред. | ред. код]

В Японії Ієрогліфічний знак — мандзі [1]
Буддистський символ
Swastika.jpg
Курильниця буддистського храму Сенсодзі в Токіо.
Картографічний знак
Japanese Map symbol (Temple).svg
Позначка для буддистського храму на японських картах
Мон (емблема) самурайських родів: Цуґару, Хатісука, Хасекура та інші.
HasekuraBlason.jpg

Hishi manji.png

Ura manji.png
Герб японського посла Хасекури Цуненаґи на Акті надання йому громадянства Риму (17 століття).


Мон — «ромбовий мандзі».


Мон — «зворотний мандзі».
Емблема міста Хіросакі
Flag of Hirosaki, Aomori.png
Прапор міста Хіросакі з моном Цуґару.
Візерунок традиційного японського одягу

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Як людство любило свастику, поки Гітлер її не вкрав. Мукті Джайн Кемпіон 2014
  2. Фест Іоахим Адольф Гітлер. Том I Алетейя 1993
  3. § 86 Verbreiten von Propagandamitteln verfassungswidriger Organisationen (нім.)
  4. Китайская свастика-вань. Chinese+ (ru). 2017-02-09. Процитовано 2018-10-06. 
  5. Powers, John (2007). Introduction to Tibetan Buddhism. Shambhala Press. с. 509. ISBN 978-1-55939-835-0 — через Google Books. 
  6. Chessa, Luciano (2012). Luigi Russolo, Futurist: Noise, Visual Arts, and the Occult. University of California Press. с. 34. ISBN 978-0-520-95156-3 — через Google Books. 
  7. Г. С. Лозко Українське народознавство. Видання п'яте — Гриф МОН України.- Тернопіль: Мандрівець, 2014.- 512 с.ISBN 978-966-634-565-6 (С.290)
  8. Отрощенко В.В., Kopnyсова В.М. СВАСТИКА В ЗНАКОВИХ СИСТЕМАХ ДОБИ МІДІ-БРОНЗИ В УКРАЇНІ, 2003
  9. Свастика - народний оберіг?!
  10. а б Свастики українського скаутинґу — Пласту 2018
  11. Нотатки щодо давньої свастики на теренах України, 2003
  12. Свастика у Львові та погода в Лондоні. Олександр Косвінцев, 2014
  13. ЦЬОМУ НЕ МОЖЕ БУТИ ЖОДНИХ ПОЯСНЕНЬ": КИЇВ ВИМАГАЄ ВІД БРИТАНІЇ ПРИБРАТИ ТРИЗУБ З АНТИТЕРОРИСТИЧНОГО ПОСІБНИКА, 2020
  14. Stanley A. Freed, Research Pitfalls as a Result of the Restoration of Museum Specimens, Annals of the New York Academy of Sciences, Volume 376, The Research Potential of Anthropological Museum Collections pages 229–245, December 1981.
  15. Azerbaijani Carpets[недоступне посилання з червня 2019] (англ.)
  16. Ли Хунчжи. Чжуань Фалунь Архівовано 19 квітень 2010 у Wayback Machine. Фалунь Дафа

Література[ред. | ред. код]

  1. Нотатки щодо давньої свастики на теренах України, 2003
  2. Отрощенко В. В., Kopnyсова В. М. СВАСТИКА В ЗНАКОВИХ СИСТЕМАХ ДОБИ МІДІ-БРОНЗИ В УКРАЇНІ, 2003
  3. ТРИПІЛЬСЬКА СВАСТИКА. В. О. Касьян, Р. О. Литвиненко
  4. Найдавніша свастика була в Україні? 2014

Російською мовою[ред. | ред. код]

  1. Уилсон Томас. Свастика. Древнейший известный символ, его перемещение из страны в страну, с наблюдениями о перемещении некоторых ремёсел в доисторические времена / Перевод с англ.: А. Ю. Москвин // История свастики с древнейших времён до наших дней. — Нижний Новгород: Изд-во «Книги», 2008. — 528 с. — С. 3—354. — ISBN 978-5-94706-053-9.
    (Це перша публікація російською мовою кращої фундаментальної праці з історії свастики, написанної куратором відділу доісторичної антропології Національного музею США Томасом Вілсоном, і виданої вперше у збірнику Смітсоновського інституту (Вашингтон) у 1896 році).
  2. Акунов В. Свастика — древнейший символ человечества (подборка публикаций)
  3. Багдасаров Р. В. {{{Заголовок}}}. — 3000 прим. — ISBN 5-7619–0164-1.
  4. Багдасаров Р. В. Мистика огненного креста. Изд. 3-е, доп. и исправл. — М.: Вече, 2005. — 400 с. — 5000 экз. — (Лабиринты тайноведения). — ISBN 5-9533-0825-6.
  5. Генон Р. Символы священной науки / Пер. с франц. Ника Тирос. — М.: Беловодье, 2002. — 496 с. — 3000 экз. — ISBN 5-88901-008-5.
  6. Генон Р. Символика креста / Пер. с франц. Т. М. Фадеевой и Ю. Н. Стефанова. — М.: Прогресс-Традиция, 2004. — 704 с. — 2000 экз. — ISBN 5-89826-196-6.
    Изд. 2-е. — М.: Прогресс-Традиция, 2008. — 704 с. — 1500 экз. — ISBN 5-89826-196-6.
  7. Генон Р. {{{Заголовок}}}. — ISBN 5-93454-095-2.
  8. Городцов В. А. Археология. Каменный период. — М.; Пг., 1923.
  9. Драчук В. С. Системы знаков Северного Причерноморья. Тамгообразные знаки северопонтийской периферии античного мира первых веков нашей эры. — Киев: Наукова думка, 1975. — 176 с., вкл. 26 л. илл. — 10.000 экз.
  10. Елинек Ян. Большой иллюстрированный атлас первобытного человека. — Прага, 1985.
  11. Ивановская В. И. Орнаменты Древней Америки. — 2006.
  12. Качаева М. Сокровища русского орнамента. — Изд-во Белые альвы, 2008. — 202 с. — ISBN 978-5-91464-014-6.
  13. Керн Германн. Лабиринты мира / Пер. с англ. — СПб.: Азбука-классика, 2007. — 432 с. — 5000 экз. — ISBN 978-5-352-02036-4.
  14. Кутенков П. И. Ярга-свастика — знак русской народной культуры. Монография. — СПб.: Изд-во РГПУ им. А. И. Герцена, 2010. — 450 с. — ISBN 978-5-8064-1267-7.
  15. Куфтин Б. А. Материальная культура Русской Мещёры. Часть 1. Женская одежда: рубаха, понёва, сарафан. — М.: 1926.
  16. Москвин А. Ю. Крест без распятого // История свастики с древнейших времён до наших дней. — Нижний Новгород: Изд-во «Книги», 2008. — 528 с. — С. 355—526. — ISBN 978-5-94706-053-9.
  17. Рыбаков Б. А. Язычество древних славян. — М., 1994.
  18. Рыжакова С. И. Язык орнамента в латышской культуре. — М.: Индрик, 2002. — 408 с. + 16 илл. — ISBN 5-85759-190-2.
  19. Смирнова И. М. Тайная история креста. — М.: Эксмо, 2006. — 320 с. — ISBN 5-699-17114-2; ISBN 5-699-17116-9.
  20. Тарунин А. В. Сакральный символ. История свастики. — М.: Белые альвы, 2009. — 544 с.: ил. — ISBN 978-5-91464-029-0.
  21. Трифонова Л. В. Декоративно-прикладное искусство Пудожья и Заонежья в собрании музею «Кижи». — Петрозаводск: ФГУП Истор.-архит. и этнограф. музей-запов. «Кижи», 2004. — 96 с. — 2000 экз. — ISBN 5-9900343-1-8.
  22. Эвола Ю. {{{Заголовок}}}. — ISBN 978-5-88934-426-1.

Посилання[ред. | ред. код]

Commons
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Свастика