Барантенський віадук
| Барантенський віадук | |
|---|---|
 | |
| 49°32′47″ пн. ш. 0°57′31″ сх. д. / 49.54638889° пн. ш. 0.95861111° сх. д. | |
| Країна | .svg){kind=small} Франція |
| Розташування | Барантен |
| Перетинає | Остреберт |
| Матеріал | цегла |
| Загальна довжина | 480 м |
| Охоронний статус | добре задокументований об'єкт у загальному реєстрі об'єктів культурної спадщини Франціїd[1] |
  Барантенський віадук Барантенський віадук (Франція) | |
 | |
 Барантенський віадук у Вікісховищі | |
Барантенський віадук або (Віадук Барантен)— це залізничний віадук, який перетинає річку Остреберт на лінії Париж–Гавр поблизу міста Барантен, Нормандія, Франція, приблизно за 19 км від Руана. Він був побудований з цегли з 27 арками, 30 м заввишки загальною довжиною 549 м. Британським інженером був Джозеф Локк, а підрядниками були Вільям Маккензі та Томас Брассі[2][3][4].
Невдовзі після завершення будівництва, після кількох днів сильного дощу, 10 січня 1846 року віадук обвалився. Причина обвалу так і не була встановлена. Одна з теорій полягала в тому, що його заповнили баластом ще до того, як розчин висох[2]. Інша теорія звинувачувала вапняний розчин, який був отриманий із місцевих джерел[3]. Якою б не була причина, Брассі перебудував віадук власним коштом, цього разу використовуючи вапно за власним вибором[2]. Віадук було знову відкрито в 1847 році, він все ще стоїть і використовується сьогодні[5].
Будівля Віадука згадана в оповіданні Джуліана Барнса «Junction», опублікованому в його томі Cross Channel 1996 року.
- ↑ base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
- ↑ а б в Walker, Charles (1969). Thomas Brassey, Railway Builder. London: Frederick Muller. с. 48–49. ISBN 0-584-10305-0.
- ↑ а б Helps, Arthur (2006). The Life and Works of Mr Brassey. Stroud: Nonsuch. с. 50–51. ISBN 1-84588-011-0.
- ↑ William Mackenzie - Graces Guide. www.gracesguide.co.uk.
- ↑ Haynes, Doug (2005–2006). The Life and Work of Thomas Brassey. Cheshire History. 45: 60. ISSN 0141-8696.
