Безбородьки
| Безбородько | |
|---|---|
 | |
| Опис герба: див. текст | |
| Девіз: | Labore et Zelo |
| Родоначальник: | Дем'ян Ксенжницький |
| Гілки роду: | Кушелєви-Безбородьки |
| Підданство: |  Річ Посполита |
Безборо́дьки (рос. Безбородко) — згаслий український дворянський рід.
Походження[ред. | ред. код]
Безбородьки виводили свій рід від шляхтича-баніта Дем'яна Ксенжницького (пол. Książnicki). За переказом він отримав козацьке прізвище Безбородько, оскільки втратив в бою підборіддя[1]. Проте цілком імовірно, що це була лише легенда адже при доведенні шляхетського походження Безбородьки не знали, до якого гербу належать: Остої[2] чи Радвану[3], через що в своєму гербі вживали обидва[4].
Опис герба[ред. | ред. код]
У щиті, начетверо розділеному, розміщено всередині червоного кольору малий щиток, що має в правій частині два золоті прапори (поставлені один на одному) з трьома висячими китицями без ратищ, а в лівій — меч, вістрям вниз звернений із золотим ефесом і двома золотими півмісяцями, у яких роги на іншу сторону звернені.
У верхньому золотому полі знаходяться виростаючі половинні чорні Російський та Римський Імператорські Орли, зеленим лавровим вінком з'єднані і золотими Коронами покриті. У другому блакитному полі срібне уздовж розпростертими крило, в третьому полі такого ж кольору срібна бджола, а в четвертому чорному полі золоте полум'я. Над щитом графська корона, на якій видно відкриті червоним кольором підкладені три турнірні шоломи, з яких середній золотий, а інші два блакитні, прикрашені клейнодами, обвішані наметами, що представляють з правого боку золото і блакитний колір, а з лівого — срібло і лазуровий колір. Над середнім, покритим графської короною розташований Римський імператорський Орел, над шоломом по праву сторону стоїть і покритим Короною — золотий прапор з трьома висячими китицями і жезлом, а над стоять по ліву сторону — з блакитною та червоною перев'язкою подібний вишезгаданий прапор.
Щитотримачі з обох сторін скіфи, з непокровенними головами в червоному верхньому і в чорному спідньому платті та з висячими на плечах звірячими шкірами; обидва вони тримають однією рукою щит, а в іншій руці стоїть праворуч має звернену вниз золоту стрілу, інший же, по ліву сторону знаходиться, тримає оливкову гілку; внизу шита видно на сувої паперу напис або девіз: «Labore et Zelo» («Працею і Старанням»)[5].
Родова схема[ред. | ред. код]
Імовірні представники роду[ред. | ред. код]
Остап Безбородько — бурмістр Бориспільської ратуші (1614—1615).
Сидор Безбородченко — бурмістр Бориспільської ратуші (1637).
Гаврило Безбородько — реєстровий козак Жаботинської сотні Чигиринського полку (†1649).
Іван Безбородько — реєстровий козак Жаботинської сотні Чигиринського полку.
Лукаш Безбородченко — реєстровий козак Оловятинської сотні Чигиринського полку (1649).
Матвій Безбородько — реєстровий козак сотні Гавриленкова, Корсунського полку (1649).
Андрій Безбородько — реєстровий козак Яготинської сотні Переяславського полку (†1649).
Іван Безбородченко — міщанин Бориспільський (1686).
Тимофій Безбородченко — військовий товариш Полтавського полку; їздив посланцем від гетьмана Самойловича до Москви (1675).
Дворянська гілка[ред. | ред. код]
Іван Безбородько (*? — †до 1717) ∞ Ірина Іванівна Пилипенко (*? — †після 1717)[6]
- Яків Іванович (Безбородько та Безбородченко) (*? — †близько 1730) — обиватель Березанський (1721); значковий товариш Переяславського полку (1724–1730); брав участь в Гілянському поході (1726) ∞ NN Потапович (*? — †?) ∞ Агафія Гулак (*? — †?)[7]
- Андрій Якович (*1711 — †1780) ∞ Євдокія Михайлівна Забіла (*1716 — †1803) — статс-дама і кавалерственна дама ордену св. Катерини великого хреста
- світлійший князь Олександр Андрійович Безбородько (*1758 — †1815)
- Наталія Олександрівна Верецька (*1790 — †1826)[8] ∞ Я. І. Савєльєв (*? — †?) — гвардії полковник
- граф Ілля Андрійович Безбородько (*1756 — †1815) ∞ Анна Іванівна Ширай (*1766 — †1824) — кавалерственна дама ордену св. Катерини меншого хреста
- графиня Безбородько Любов Іллівна (*1782 — †1809) ∞ граф Григорій Григорович Кушелєв[ru] (*1754 — †1833)
- граф Андрій Ілліч Безбородько (*1783 — †1814) — дійсний камергер (1799); командир 1-го Полтавського козацького регулярного полку
- графиня Клеопатра Іллівна Безбородько (*1791 — †1840) ∞ князь Олександр Якович Лобанов-Ростовський[ru] (*1754 — †1833)
- Анна Андріївна(*? — †?) ∞ Петро Петрович Галецький (*? — †?) — надвірний радник
- Уляна Андріївна (*1742 — †1777) ∞ Павло Васильович Кочубей (*1738 — †1786) — козацький старшина промосковської орієнтації; статський радник; побудував Троїцьку церкву у Диканьці
- Тетяна Андріївна (*1751 — †1805) ∞ Яків Леонтійович Бакуринський (*1740 — †1801) — таємний радник
- світлійший князь Олександр Андрійович Безбородько (*1758 — †1815)
- Семен Якович (*? — †після 1768) — в службі з 1727 р.; з 1734 р. — сотник Березанський; бував у Кримських походах (1735 та 1736); з 17 лютого 1737 р. — Переяславський полковий суддя; Переяславський полковий обозний (1740–1763); з 10 листопада 1763 р. підкормій Переяславського полку
- Олена Семенівна (*? — †?) ∞ Петро Іванович Новицький (*? — †?) — бунчуковий товариш (1775), полковник (1776)
- Андрій Якович (*1711 — †1780) ∞ Євдокія Михайлівна Забіла (*1716 — †1803) — статс-дама і кавалерственна дама ордену св. Катерини великого хреста
- Соломонія Іванівна (*? — †після 1717)
- Катерина Іванівна (*? — †після 1717)
Кушелєви-Безбородьки[ред. | ред. код]
Кушелєв-Безбородько Олександр Григорович — старший син другого шлюбу графа Кушелєва і дружини його, Любові Іллівни, уродженної графині Безбородько.
В 1816 році після смерті його діда, графа Іллі Безбородька, через припинення потомства графів Безбородьків по чоловічій лінії, отримав Найвище повеління йменуватися графом Кушелєвим-Безбородьком:[9]
въ уваженіе къ отличному служенію покойнаго князя Безбородко, на пользу и славу отечества всю жизнь посвятившему, именоваться впредь графомъ Кушелевымъ-Безбородко, дабы знаменитая заслугами фамилія сія съ кончиною послҍдняго в родҍ не угасла, но паки обновясь, пребыла навсегда въ незабвенной памяти россійскаго дворянства.
Олександр Григорович мав трьох доньок і двох синів. Зі смертю останнього рід згас.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ А.А. БЕЗБОРОДКО: ДЕТСТВО И ЖИЗНЬ В МАЛОРОССИИ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 жовтня 2017. Процитовано 24 жовтня 2017.
- ↑ * (пол.) Herbarz polski. Uzupełnienia i sprostowania do części 1. Boniecki, Adam. — T. 13: Książnicki h. Osroja. — s. 60. Ксенжицькі гербу Остроя походили з Серадського воєводства.
- ↑ * (пол.) Herbarz polski. Uzupełnienia i sprostowania do części 1. Boniecki, Adam. — T. 13: Książnicki h. Radwan. — s. 60. Ксенжицькі гербу Радван походили з села Ксенжиць Щижицького повіту Краківського воєводства.
- ↑ При цьому була обрана помилково фігура видозміненого Радвана, з двох стягів, а не звичайного із одним стягом і хрестом, який використовували Ксенжницькі гербу Радван.
- ↑ Часть 1 Общего гербовника дворянских родов Всероссийской империи, стр. 29. Архів оригіналу за 25 жовтня 2017. Процитовано 24 жовтня 2017.
- ↑ Заруба В.М. Козацька старшина Гетьманської України (1648—1782): персональний склад та родинні зв'язки. — Дніпропетровськ: ЛШРА, 2011. — 932 с.
- ↑ померла бездітною
- ↑ донька від актриси Ольги Дмитрівни Каратигіної
- ↑ Русский биографический словарь / изд. под наблюдением пред. Имп. Рус. ист. о-ва ... - страница 663. Архів оригіналу за 10 квітня 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- (укр.) Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник, т. 1. К., 1908;
- (укр.) Лазаревский А. М. Очерки малороссийских фамилий. «Русский архив», 1875, кн. 3.
- (пол.) Herbarz polski. Uzupełnienia i sprostowania do części 1. Boniecki, Adam. — T. 13: Książnicki. — s. 60.
- Безбородко // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Долгоруков П. В. Российская родословная книга
