Боснійсько-іранські відносини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Боснійсько-іранські відносини
Боснія і Герцеговина
Боснія і Герцеговина
Іран
Іран

Боснійсько-іранські відносинидвосторонні дипломатичні відносини між Боснією та Герцеговиною та Іраном. Боснія та Герцеговина має посольство в Тегерані, у свою чергу Іран містить посольство в Сараєво.

Іран активно підтримував боснійську сторону під час Боснійської війни (1992-1995).

Державні візити

[ред. | ред. код]

У жовтні 2016 президент Боснії та Герцеговини Бакір Ізетбегович відвідав Тегеран і зустрівся з президентом Ірану Хасаном Рухані[1]. Під час цього візиту двома країнами підписано меморандум про взаєморозуміння щодо збільшення двосторонніх інвестицій у малий та середній бізнес[2].

Боснійська війна

[ред. | ред. код]

Іран, переважно шиїтська країна, був однією з перших мусульманських країн, які надали підтримку боснякам, які в основному є мусульманами-сунітами, у Боснійській війні. Корпус Стражів Ісламської революції направив боснійцям понад п'ять тисяч тонн зброї[3]. Корпус також надавав інструкторів та консультантів для Боснійської військової та розвідувальної служб[3]. Декілька десятків іранських фахівців з розвідки працювало в Боснійському розвідувальному управлінні[4]. Підрозділи моджахедів, підтримувані іранським Міністерством розвідки, навчали окремі підрозділи боснійської армії[5]. Підтримувана Іраном Хезболла (ліванські шиїти) також направила своїх бійців на війну[6].

У 1992 Іран за допомогою Туреччини переправляв зброю боснійським мусульманам[7]. Повідомлення про «сотні тонн зброї», відправлені з Ірану протягом місяця, з'явилися в ЗМІ на початку 1995[8]. Іранська зброя постачалася також і через Хорватію[9].

Агент ЦРУ Роберт Баєр, який перебував у Сараєво під час війни, пізніше стверджував, що боснійський уряд є клієнтом іранців і що, якщо він обиратиме між ЦРУ та іранцями, то оберуть останніх. До кінця війни опитування громадської думки показали, що близько 86% боснійського мусульманського населення виражало позитивне ставлення до Ірану. Також зазначалося, що босняки використовували Іран та інші мусульманські країни переважно виходячи з особистих вигод та розпачу та значно меншою мірою через культурну та релігійну близькість[10].

Спорт

[ред. | ред. код]

Іран став першим суперником збірної Боснії та Герцеговини з футболу. Історичний футбольний матч відбувся 6 червня 1993 в Тегерані, в якому збірна Ірану поступилася гостям із рахунком 1:3. Гра мала статус товариської, і президент Ірану Алі Акбар Хашемі Рафсанджані привітав боснійців, які сприймали цей матч як визнання їхньої країни на міжнародному рівні[11].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Finnish, Bosnian Presidents in Iran for Talks. Tasnim News (англ.). Архів оригіналу за 2 жовтня 2018. Процитовано 28 листопада 2018.
  2. Bosnia and Iran Vow Joint Struggle Against Extremists. Balkan Insight (англ.). Архів оригіналу за 29 вересня 2018. Процитовано 28 листопада 2018.
  3. а б O'Hern, 2012, с. 82.
  4. Shay, 2017, с. 94.
  5. Bennett, 2012, с. 54.
  6. Fisk, Robert (28 листопада 2018). After the atrocities committed against Muslims in Bosnia, it is no wonder today’s jihadis have set out on the path to war in Syria. The Independent (англ.). Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 28 листопада 2018.
  7. Burg, Shoup, 1999, с. 307.
  8. Burg, Shoup, 1999, с. 308.
  9. O'Hern, 2012, Burg, Shoup, 1999
  10. Sciolino, Elaine (10 грудня 1995). What's Iran Doing In Bosnia, Anyway?. The World (англ.). NY Times. Архів оригіналу за 28 листопада 2018. Процитовано 28 листопада 2018.
  11. Jonathan Wilson: Despite its inescapable past, Bosnia-Herzegovina writes new chapter. Si.com (англ.). Архів оригіналу за 15 жовтня 2018. Процитовано 28 листопада 2018.

Література

[ред. | ред. код]