Хассан Рухані

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хассан Рухані
перс. حسن روحانی
перс. حسن روحانی
Хассан Рухані перс. حسن روحانی‎
7-й президент Ірану
4 серпня 2013 — 3 серпня 2021
Попередник Махмуд Ахмадінежад
Наступник Ібрагім Райсі
Член Ради експертів
Нині на посаді
На посаді з 18 лютого 2000
Член Ради доцільності
8 травня 1991 — 3 серпня 2013
Член Вищої ради національної безпеки
14 жовтня 1989 — 15 серпня 2005
Голова Центру стратегічних досліджень Ірану
серпень 1992 — 10 червня 1997
Народився 12 листопада 1948(1948-11-12)[1][2] (73 роки)
Сорхе, Семнан, Іран
Відомий як політик, дипломат, письменник, клерик, адвокат
Місце роботи Тегеранський університет
Громадянство Іран Іран
Національність перс
Alma mater Glasgow Caledonian Universityd (1995), Glasgow Caledonian Universityd (1999), Ісламський теологічний коледж в Кумі (1978) і Тегеранський університет (1972)
Політична партія Moderation and Development Partyd
Батько Haj Asdollah Fereydoon Rohanid[3]
У шлюбі з Sahebeh Rouhanid
Діти Majid Rouhanid і Mohammad Rouhanid
Релігія Іслам шиїтської течії
Підпис Hassan Rouhani signature.svg
rouhani.ir
president.ir
motahednews.com

Хассан Рухані[4][5] (перс. ‌حسن روحانی‎), ім'я при народжені Хассан Ферідон (перс. ‌حسن فریدون‎; нар. 12 листопада 1948, Сорхе, провінція Семнан, Імперська Держава Іран) — іранський політик та муджтахід, президент Ірану (2013—2021). Член Ради експертів з 1999,[6] член Ради доцільності з 1991,[7] член Вищої ради національної безпеки з 1989,[8] та голова Центру стратегічних досліджень з 1992.[9]

Життєпис[ред. | ред. код]

Був заступником спікеру Меджлісу іранського народу (парламенту), секретарем Верховної ради національної безпеки у 1989—2005.[9] Перебуваючи на цій посаді, очолював команду переговорників стосовно ядерної програми на переговорах EU-3 (з представниками Великої Британії, Франції та Німеччини).[10]:138

Президентські вибори 2013 року[ред. | ред. код]

7 травня 2013 року подав документи на реєстрацію кандидатом на виборах Президента Ірану 2013.[11][12] Він пообіцяв підготувати «хартію з прав людини», відновити економіку та поліпшити стосунки з країнами Заходу.[13][14][15]

14 червня відбувся перший тур президентських виборів в Ірані, на якому перемогу здобув Рухані. Він набрав більше половини (50,71 %; 18 613 329) голосів, що робить непотрібним другий тур. 3 серпня відбулася інавгурація новообраного президента[16].

Президентські вибори 2017 року[ред. | ред. код]

Хассан Рухані переміг на президентських виборах, що відбулись 19 травня 2017 року. За попередньою інформацією він набирає 58.5 % голосів виборців або 23.5 млн з 41 млн усіх бюлетенів. Найближчого конкурента консерватора Ебрахіма Раїса підтримали 15.7 мільйонів виборців[17].

Діяльність[ред. | ред. код]

Вища рада національної безпеки[ред. | ред. код]

За даними розслідування, проведеного аргентинськими слідчими, рішення про здійснення терористичного акту в єврейському культурному центрі в Буенос-Айресі, який забрав життя 85 осіб, було ухвалене в окремому комітеті Вищої ради національної безпеки Ірану. На той час секретарем Ради був Рухані і він також входив до складу комітету, на якому було ухвалене це рішення[18].

Відлига у міжнародних відносинах[ред. | ред. код]

За участю Хассана Рухані влітку 2015 підписана угода зі Спільного всеосяжного плану дій стосовно ядерної програми Ірану. Завдяки підписанню та виконанню перших умов цієї угоди з Ірану був знятий ряд міжнародних санкцій[19].

На початку 2016 вирушив з офіційними візитами до Італії та Франції — перший візит президента Ірану до Європи за 16 років[20].

В понеділок, 25 січня, були укладені договори з будівництва нафтогонів вартістю $4–5 млрд з компанією «Saipem» («дочка» Eni), угоди на суму до €5,7 млрд зі сталеливарним підприємством Danieli, та до €4 млрд на інфраструктурні проекти з «Condotte d'Acqua». Також на офіційний обід з Рухані прибули очільники фірми Eni та автовиробника Fiat Chrysler Automobiles. На вимогу іранської сторони вино не подавали. Оскільки французька сторона відмовилась від цієї умови, офіційного обіду в Парижі не буде[19]. Також під час відвідання іранською делегацією Капітолійських музеїв були прикриті всі оголені статуї[21], хоча сам Рухані зазначив, що не просив цього робити[22].

У вівторок, 26 січня 2016, прийнятий Папою Франциском у Ватикані. Останній раз Папа приймав президента Ірану в 1999 — Іван Павло II прийняв Мохаммада Хатамі[23].

28 січня 2016 з офіційним візитом прибув до Франції. В Парижі були підписані численні угоди та анонсовано про створення спільних підприємств. Зокрема, була підписана угода на придбання 118 літаків Airbus, серед них: 73 далекомагістральних і 45 середньомагістральних, в тому числі A380[24]. Угода має набрати чинності тільки після повного зняття санкцій з Ірану. Оцінки її вартості коливаються в межах $16–$27 млрд. Автовиробник PSA Peugeot Citroen погодився створити разом з іранською Khodro спільне підприємство з виробництва машин неподалік Теграну, що має отримати €400 млн інвестицій в наступні 5 років. Також будівельна група Bouygues та оператор аеропортів ADP погодились розширити Тегеранський аеропорт, а фірма Vinci має розробити та побудувати нові термінали в аеропортах Машхаду та Ісфахану. Total заявила про намір купувати 200 тис. барелів нафти щодоби[25].

Проте, не всі угоди остаточні, а їхнє виконання залежить від додаткових умов[25].

На тлі візиту Рухані в Парижі відбулись акції протесту, в яких взяло участь до 3 000 осіб[25].

Погляди[ред. | ред. код]

Заперечення Голокосту[ред. | ред. код]

В інтерв'ю телеканалу CNN у вересні 2013 року свідомо ухилився від визнання Голокосту геноцидом євреїв. Спершу його слова були перекладені невірно, але з точнішого перекладу, зокрема іранської інформаційної агенції Фарс, випливало, що Рухані вдався до тактики «м'якого» заперечення[26][27][28][29].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Encyclopædia Britannica
  2. Munzinger Personen
  3. Geni.com — 2006. — 175000000 екз.
  4. «حسن روحانی» на Forvo. Архів оригіналу за 18 січня 2017. Процитовано 17 червня 2013. 
  5. Трапляється також транслітерація Роухані.
  6. Members of Assembly of Experts. Assembly of Experts. Архів оригіналу за 26 травня 2013. Процитовано 22 квітня 2013. 
  7. Two new members appointed to the Expediency Discernment Council. The Office of the Supreme Leader. 8 травня 1991. Архів оригіналу за 7 вересня 2015. Процитовано 14 червня 2013. 
  8. Hassan Rohani appointed as the Supreme Leader's representative to the SNSC. The Office of the Supreme Leader. 13 листопада 1989. Архів оригіналу за 3 жовтня 2015. Процитовано 14 червня 2013. 
  9. а б Hassan Rouhani's Résumé. CSR. 11 квітня 2013. Архів оригіналу за 26 травня 2013. Процитовано 14 червня 2013. 
  10. Rouhani, Hassan (2011). National Security and Nuclear Diplomacy (Persian). Tehran, Iran: Center for Strategic Research. ISBN 978-600-290-007-4. 
  11. Iran's former nuclear negotiator registers for presidential campaign. People's Daily Online. 7 травня 2013. Архів оригіналу за 3 червня 2013. Процитовано 14 червня 2013. 
  12. Iran opens registration for presidential race with ruling clerics holding strong hand. The Washington Post. 7 травня 2013. [недоступне посилання]
  13. Former nuclear negotiator joins Iran's presidential race. Reuters. 11 квітня 2013. Архів оригіналу за 18 травня 2013. Процитовано 14 червня 2013. 
  14. Iran presidential candidate vows ‘constructive’ outreach to West if elected. The Washington Post. 11 квітня 2013. [недоступне посилання]
  15. Expediency Council member Rohani to run for president. PressTV. 11 квітня 2013. Архів оригіналу за 15 травня 2013. Процитовано 14 червня 2013. 
  16. В Ірані святкують перемогу реформатора Хассана Рухані
  17. Роухані впевнено перемагає на виборах президента Ірану. dw.com. 20 травня 2017 року. Архів оригіналу за 25 травня 2017. Процитовано 20 травня 2017. 
  18. The Washington Free Beacon|Alana Goodman. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 20 червня 2013. 
  19. а б Antonella Cinelli and Crispian Balmer (25 січня 2016). Deals and warms words flow as Iranian president visits Europe. Reuters. Архів оригіналу за 26 січня 2016. Процитовано 26 січня 2016. 
  20. Saeed Kamali Dehghan (25 січня 2016). Hassan Rouhani in first Europe visit by Iranian president in 16 years. The Guardian. Архів оригіналу за 26 січня 2016. Процитовано 26 січня 2016. 
  21. Umberto Bacchi (26 січня 2016). Italy covers up naked statues and bans wine for visit of Iranian President Hassan Rouhani. International Business Times. Архів оригіналу за 27 січня 2016. Процитовано 26 січня 2016. 
  22. Iran's Rouhani denies asking for Venus cover-up. Hurriyet Daily News. 27 січня 2016. Архів оригіналу за 28 січня 2016. Процитовано 28 січня 2016. 
  23. Pope Francis meets Iranian President Rouhani. Radio Vatican. 26 січня 2016. Архів оригіналу за 29 січня 2016. Процитовано 26 січня 2016. 
  24. France, Iran announce €23 billion Airbus deal. France24. 28.01.2016. Архів оригіналу за 29 січня 2016. Процитовано 29 січня 2016. 
  25. а б в Michel Rose, John Irish (28.01.2016). Protesters march, France eyes business deals as Iran's Rouhani visits. Reuters. Архів оригіналу за 29 січня 2016. Процитовано 29 січня 2016. 
  26. Michael Moynihan (26 вересня 2013). What Hassan Rouhani Really Said About the Holocaust. The Daily Beast. Архів оригіналу за 24 січня 2016. Процитовано 28 січня 2016. 
  27. Exclusive: CNN Fabricates Iranian President's Remarks about Holocaust. Fars News. 25 вересня 2013. Архів оригіналу за 2 лютого 2016. Процитовано 28 січня 2016. 
  28. Arash Karami (26 вересня 2013). Rouhani’s Holocaust Comments on CNN Spark Controversy. Iran Pulse. Архів оригіналу за 5 лютого 2016. Процитовано 28 січня 2016. 
  29. Josh Levs and Mick Krever (25 вересня 2013). Iran's new president: Yes, the Holocaust happened. CNN. Архів оригіналу за 5 лютого 2016. Процитовано 28 січня 2016. 

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]