Хассан Рухані

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хассан Рухані
перс. حسن روحانی‎
Хассан Руханіперс. حسن روحانی‎
Нині на посаді
На посаді з 4 серпня 2013
Попередник Махмуд Ахмадінежад
Нині на посаді
На посаді з 1999
член Вищої ради національної безпеки
голова Центру стратегічних досліджень Ірану
Народився 12 листопада 1948(1948-11-12) (68 років)
Сорхе, провінція Семнан, Іран
Громадянство Іран Іран
Національність перс
Релігія Іслам шиїтської течії

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Хассан Рухані[1][2] (перс. ‌حسن روحانی‎), ім'я при народжені Хассан Ферідон (перс. ‌حسن فریدون‎; нар. 12 листопада 1948, Сорхе, провінція Семнан, Іран) — іранський політик та муджтахід, президент Ірану. Член Ради експертів з 1999,[3] член Ради доцільності з 1991,[4] член Вищої ради національної безпеки з 1989,[5] та голова Центру стратегічних досліджень з 1992.[6]

Життєпис[ред. • ред. код]

Був заступником спікеру Меджлісу іранського народу (парламенту), секретарем Верховної ради національної безпеки у 1989—2005.[6] Перебуваючи на цій посаді, очолював команду переговорників стосовно ядерної програми на переговорах EU-3 (з представниками Великої Британії, Франції та Німеччини).[7]:138

Президентські вибори 2013[ред. • ред. код]

7 травня 2013 року подав документи на реєстрацію кандидатом на виборах Президента Ірану 2013.[8][9] Він пообіцяв підготувати «хартію з прав людини», відновити економіку та поліпшити стосунки з країнами Заходу.[10][11][12]

14 червня відбувся перший тур президентських виборів в Ірані, на якому перемогу здобув Рухані. Він набрав більше половини (50,71 %; 18 613 329) голосів, що робить непотрібним другий тур. 3 серпня відбулася інавгурація новообраного президента[13].

Президентські вибори 2017[ред. • ред. код]

Див. також: Президентські вибори в Ірані 2017

Х.Рухані переміг на президентських виборах, що відбулись 19 травня 2017 року. За попередньою інформацією він набирає 58.5 % голосів виборців або 23.5 млн з 41 млн усіх бюлетенів. Найближчого конкурента консерватора Ебрахіма Раїса підтримали 15.7 мільйонів виборців[14].

Діяльність[ред. • ред. код]

Вища рада національної безпеки[ред. • ред. код]

За даними розслідування, проведеного аргентинськими слідчими, рішення про здійснення терористичного акту в єврейському культурному центрі в Буенос-Айресі, який забрав життя 85 осіб, було ухвалене в окремому комітеті Вищої ради національної безпеки Ірану. На той час секретарем Ради був Рухані і він також входив до складу комітету, на якому було ухвалене це рішення[15].

Відлига у міжнародних відносинах[ред. • ред. код]

За участю Хассана Рухані влітку 2015 підписана угода зі Спільного всеосяжного плану дій стосовно ядерної програми Ірану. Завдяки підписанню та виконанню перших умов цієї угоди з Ірану був знятий ряд міжнародних санкцій[16].

На початку 2016 вирушив з офіційними візитами до Італії та Франції — перший візит президента Ірану до Європи за 16 років[17].

В понеділок, 25 січня, були укладені договори з будівництва нафтогонів вартістю $4-5 млрд з компанією Saipem («дочка» Eni), угоди на суму до €5,7 млрд зі сталеварним підприємством Danieli, та до €4 млрд на інфраструктурні проекти з Condotte d'Acqua. Також на офіційний обід з Рухані прибули очільники фірми Eni та автовиробника Fiat Chrysler Automobiles. На вимогу іранської сторони вино не подавали. Оскільки французька сторона відмовилась від цієї умови, офіційного обіду в Парижі не буде[16]. Також під час відвідання іранською делегацією Капітолійських музеїв були прикриті всі оголені статуї[18], хоча сам Рухані зазначив, що не просив цього робити[19].

У вівторок, 26 січня 2016, прийнятий Папою Франциском у Ватикані. Останній раз Папа приймав президента Ірану в 1999 — Іван Павло II прийняв Мохаммада Хатамі[20].

28 січня 2016 з офіційним візитом прибув до Франції. В Парижі були підписані численні угоди та анонсовано про створення спільних підприємств. Зокрема, була підписана угода на придбання 118 літаків Airbus, серед них: 73 далекомагістральних і 45 середньомагістральних, в тому числі A380[21]. Угода має набрати чинності тільки після повного зняття санкцій з Ірану. Оцінки її вартості коливаються в межах $16-$27 млрд. Автовиробник PSA Peugeot Citroen погодився створити разом з іранською Khodro спільне підприємство з виробництва машин неподалік Теграну, що має отримати €400 млн інвестицій в наступні 5 років. Також будівельна група Bouygues та оператор аеропортів ADP погодились розширити Тегеранський аеропорт, а фірма Vinci має розробити та побудувати нові термінали в аеропортах Машхаду та Ісфахану. Total заявила про намір купляти 200 тис. барелів нафти щодоби[22].

Проте, не всі угоди остаточні, а їхнє виконання залежить від додаткових умов[22].

На тлі візиту Рухані в Парижі відбулись акції протесту, в яких взяло участь до 3 000 осіб[23].

Погляди[ред. • ред. код]

Заперечення Голокосту[ред. • ред. код]

Див. також: Заперечення Голокосту

В інтерв'ю телеканалу CNN у вересні 2013 свідомо ухилився від визнання Голокосту геноцидом євреїв. Спершу його слова були перекладені невірно, але з точнішого перекладу, зокрема іранської інформаційної агенції Фарс, випливало, що Рухані вдався до тактики «м'якого» заперечення[24][25][26][27].

Примітки[ред. • ред. код]

  1. ↑ «حسن روحانی» на Forvo
  2. ↑ Трапляється також транслітерація Роухані.
  3. ↑ Members of Assembly of Experts. Assembly of Experts. Архів оригіналу за 2013-05-26. Процитовано 2013-04-22. 
  4. ↑ Two new members appointed to the Expediency Discernment Council. The Office of the Supreme Leader. 8 May 1991. 
  5. ↑ Hassan Rohani appointed as the Supreme Leader's representative to the SNSC. The Office of the Supreme Leader. 13 November 1989. 
  6. ↑ а б Hassan Rouhani's Résumé. CSR. 2013-04-11. Архів оригіналу за 2013-05-26. 
  7. ↑ Rouhani, Hassan (2011). National Security and Nuclear Diplomacy (Persian). Tehran, Iran: Center for Strategic Research. ISBN 978-600-290-007-4. 
  8. ↑ Iran's former nuclear negotiator registers for presidential campaign. People's Daily Online. 7 May 2013. 
  9. ↑ Iran opens registration for presidential race with ruling clerics holding strong hand. The Washington Post. 7 May 2013. 
  10. ↑ Former nuclear negotiator joins Iran's presidential race. Reuters. 11 April 2013. 
  11. ↑ Iran presidential candidate vows ‘constructive’ outreach to West if elected. The Washington Post. 11 April 2013. 
  12. ↑ Expediency Council member Rohani to run for president. PressTV. 11 April 2013. 
  13. ↑ В Ірані святкують перемогу реформатора Хассана Рухані
  14. ↑ Роухані впевнено перемагає на виборах президента Ірану. dw.com. 20 травня 2017 року. 
  15. ↑ The Washington Free Beacon|Alana Goodman
  16. ↑ а б Antonella Cinelli and Crispian Balmer (25 січня 2016). Deals and warms words flow as Iranian president visits Europe. Reuters. 
  17. ↑ Saeed Kamali Dehghan (25 січня 2016). Hassan Rouhani in first Europe visit by Iranian president in 16 years. The Guardian. 
  18. ↑ Umberto Bacchi (26 січня 2016). Italy covers up naked statues and bans wine for visit of Iranian President Hassan Rouhani. International Business Times. 
  19. ↑ Iran's Rouhani denies asking for Venus cover-up. Hurriyet Daily News. 27 січня 2016. 
  20. ↑ Pope Francis meets Iranian President Rouhani. Radio Vatican. 26 січня 2016. 
  21. ↑ France, Iran announce €23 billion Airbus deal. France24. 28.01.2016. 
  22. ↑ а б Michel Rose, John Irish (28.01.2016). Protesters march, France eyes business deals as Iran's Rouhani visits. Reuters. 
  23. ↑ Michel Rose, John Irish (28.01.2016). Protesters march, France eyes business deals as Iran's Rouhani visits. Reuters. 
  24. ↑ Michael Moynihan (26 вересня 2013). What Hassan Rouhani Really Said About the Holocaust. The Daily Beast. 
  25. ↑ Exclusive: CNN Fabricates Iranian President's Remarks about Holocaust. Fars News. 25 вересня 2013. 
  26. ↑ Arash Karami (26 вересня 2013). Rouhani’s Holocaust Comments on CNN Spark Controversy. Iran Pulse. 
  27. ↑ Josh Levs and Mick Krever (25 вересня 2013). Iran's new president: Yes, the Holocaust happened. CNN. 

Див. також[ред. • ред. код]

Посилання[ред. • ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання, автором яких є: Хассан Рухані
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Хассан Рухані
Президенти Ірану
Flag of Iran.svg
Голови
країн

Азербайджан Президент Азербайджану (Ільхам Алієв) • Афганістан Президент Афганістану (Ашраф Гані) • Бангладеш Президент Бангладеш (Абдул Хамід) • Бахрейн Король Бахрейну (Хамад ібн Іса аль-Халіфа) • Бруней Султан Брунею (Хассанал Болкіах) • Бутан Король Бутану (Джігме Кхесар Намг'ял Вангчук) • В'єтнам Президент В'єтнаму (Чан Дай Куанг) та Генеральний секретар Комуністичної Партії (Нгуен Фу Чонг) • Вірменія Президент Вірменії (Серж Саргсян) • Грузія Президент Грузії (Георгій Маргвелашвілі) • Ємен Президент Ємену (Абд Раббо Мансур Гаді) • Ізраїль Президент Ізраїлю (Реувен Рівлін) • Індія Президент Індії (Рам Натх Ковінд) • Індонезія Президент Індонезії (Джоко Відодо) • Ірак Президент Іраку (Фуад Масум) • Іран Верховний лідер (Алі Хаменеї) та Президент Ірану (Хассан Рухані) • Йорданія Король Йорданії (Абдалла II) • Казахстан Президент Казахстану (Нурсултан Назарбаєв) • Камбоджа Король Камбоджі (Сіамоні Нородом) • Катар Емір Катару (Тамім бін Хамад Аль Тані) • Киргизстан Президент Киргизстану (Алмазбек Атамбаєв) • Кіпр Президент Кіпру (Нікос Анастасіадіс) • КНР Голова КНР (Сі Цзіньпін) • Південна Корея Президент Республіки Корея (Мун Чже Ін) • Північна Корея Великий вождь (Кім Чен Ин) та Голова Президіуму ВНР КНДР (Кім Йон Нам) • Кувейт Емір Кувейту (Сабах аль-Ахмед аль-Джабер ас-Сабах) • Лаос Президент Лаосу (Буннянг Ворачіт) • Ліван Президент Лівану (Мішель Аун) • Малайзія Король Малайзії (Мухаммад V Фарис Петра) • Мальдіви Президент Мальдівів (Абдулла Ямін) • Монголія Президент Монголії (Халтмаагійн Баттулга) • М'янма Президент М'янми (Тхін Чжо) • Непал Президент Непалу (Бідх'я Деві Бхандарі) • ОАЕ Президент ОАЕ (Халіфа бін Заїд аль Нахайян) • Оман Султан Оману (Кабус бін Саїд) • Пакистан Президент Пакистану (Мамнун Хусейн) • Палестина Президент Палестини (Махмуд Аббас) • Росія Президент Російської Федерації (Володимир Путін) • Саудівська Аравія Король Саудівської Аравії (Салман ібн Абдул-Азіз Аль Сауд) • Сирія Президент Сирії (Башар аль-Асад) • Сінгапур Президент Сінгапуру (Халіма Якоб) • Східний Тимор Президент Східного Тимору (Францішко Гутерреш) • Таджикистан Президент Таджикистану (Емомалі Рахмон) • Таїланд Король Таїланду (Маха Вачхіралонгкон) • Туреччина Президент Туреччини (Реджеп Таїп Ердоган) • Туркменістан Президент Туркменістану (Гурбангули Бердимухамедов) • Узбекистан Президент Узбекистану (Шавкат Мірзийоєв) • Філіппіни Президент Філіппін (Родріго Дутерте) • Шрі-Ланка Президент Шрі-Ланки (Маїтріпала Сірісена) • Японія Імператор Японії (Акіхіто)

Частково визнані та несуверенні території: Абхазія Президент Абхазії (Хаджимба Рауль Джумкович) • Гонконг Голова адміністрації Гонконгу (Керрі Лам) • Макао Голова адміністрації Макао (Фернандо Чуй) • Нагірно-Карабаська Республіка Президент Нагірно-Карабаської Республіки (Бако Саакян) • Південна Осетія Президент Південної Осетії (Леонід Тібілов) • Північний Кіпр Президент Північного Кіпру (Мустафа Акинджи) • Тайвань Президент Республіки Китай (Цай Інвень)
Голови
урядів

Азербайджан Прем'єр-міністр Азербайджану (Артур Расізаде) • Афганістан Прем'єр-міністр Афганістану (Абдулла Абдулла) • Бангладеш Прем'єр-міністр Бангладеш (Хасіна Вазед) • Бахрейн Прем'єр-міністр Бахрейну (Халіфа ібн Салман аль-Халіфа) • Бруней Прем'єр-міністр Брунею (Хассанал Болкіах) • Бутан Прем'єр-міністр Бутану (Церінг Тобгай) • В'єтнам Прем'єр-міністр В'єтнаму (Нгуен Суан Фук) • Вірменія Прем'єр-міністр Вірменії (Карен Карапетян) • Грузія Прем'єр-міністр Грузії (Георгі Квірікашвілі) • Ємен Прем'єр-міністр Ємену (Ахмед Обеїд бін Дахр) • Ізраїль Прем'єр-міністр Ізраїлю (Біньямін Нетаньягу) • Індія Прем'єр-міністр Індії (Нарендра Моді) • Ірак Прем'єр-міністр Іраку (Хайдер аль-Абаді) • Йорданія Прем'єр-міністр Йорданії (Хані Аль-Мулкі) • Казахстан Прем'єр-міністр Казахстану (Бакитжан Сагінтаєв) • Камбоджа Прем'єр-міністр Камбоджі (Гун Сен) • Катар Прем'єр-міністр Катару (Абдулла бін Нассер бін Халіфа Аль Тані) • Киргизстан Прем'єр-міністр Киргизстану (Сапар Ісаков) • КНР Прем'єр Держради КНР (Лі Кецян) • Південна Корея Прем'єр-міністр Республіки Корея (Лі Нак Йон) • Північна Корея Голова ради міністрів КНДР (Пак Пон Джу) • Кувейт Прем'єр-міністр Кувейту (Джабер аль-Мубарак аль-Хамад ас-Сабах) • Лаос Прем'єр-міністр Лаосу (Тонлун Сісуліт) • Ліван Прем'єр-міністр Лівану (Саад Харірі) • Малайзія Прем'єр-міністр Малайзії (Наджиб Разак) • Монголія Прем'єр-міністр Монголії (Жаргалтулгин Ерденебат) • М'янма Державний радник М'янми (Аун Сан Су Чжі) • Непал Прем'єр-міністр Непалу (Шер Бадахур Деуба) • ОАЕ Прем'єр-міністр ОАЕ (Мохаммед ібн Рашид аль-Мактум) • Оман Прем'єр-міністр Оману (Кабус бін Саїд) • Пакистан Прем'єр-міністр Пакистану (Шахід Аббасі) • Палестина Прем'єр-міністр Палестини (Рамі Хамдала) • Росія Голова Уряду Російської Федерації (Дмитро Медведєв) • Сирія Прем'єр-міністр Сирії (Імад Хаміс) • Сінгапур Прем'єр-міністр Сингапуру (Лі Сянь Лун) • Східний Тимор Прем'єр-міністр Східного Тимору (Руй Марія де Араужо) • Таджикистан Прем'єр-міністр Таджикистана (Кохір Расулзада) • Таїланд Прем'єр-міністр Таїланду (Прают Чан-Оча) • Туреччина Прем'єр-міністр Туреччини (Біналі Їлдирим) • Узбекистан Прем'єр-міністр Узбекистана (Абдулла Аріпов) • Шрі-Ланка Прем'єр-міністр Шрі-Ланки (Раніл Вікрамасінгхе) • Японія Прем'єр-міністр Японії (Сіндзо Абе)

Частково визнані та несуверенні території: Абхазія Прем'єр-міністр Абхазії (Беслан Барциц) • Гонконг Голова адміністрації Гонконгу (Керрі Лам) • Макао Голова адміністрації Макао (Фернандо Чуй) • Нагірно-Карабаська Республіка Прем'єр-міністр Нагірно-Карабаської Республіки (Араїк Арутюнян) • Південна Осетія Прем'єр-міністр Південної Осетії (Доменті Кулумбегов) • Північний Кіпр Прем'єр-міністр Північного Кіпру (Хусейн Озгюргюн) • Тайвань Прем'єр-міністр Республіки Китай (Вільям Лай)
Прапор Ірану Це незавершена стаття про Іран.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хассан_Рухані&oldid=20522406