Біляченко
Ця сторінка або розділ перелічує людей із прізвищем Біляченко. Якщо внутрішнє посилання, що повинно вказувати на окрему особу, привело вас сюди, будь ласка, поверніться та виправте це посилання, додавши до нього особове ім'я людини. |
Біляч́енко — українське прізвище.
Антропонімійна традиція визнає колір як одну з важливих ознак людини. Колір волосся, шкіри чи одягу мимоволі впадає в очі, запам’ятовується і створює смислову основу прізвиська людини.
Якщо, наприклад, людина виділялась з-посеред інших тим, що мала білі вуса, то, безумовно, це могло стати приводом для надання їй прізвиська. Про це говорять сучасні прізвища Білоус, Білоусенко.
Найбільша кількість прізвищ в Україні пов’язана з білим кольором (біля 30% від загальної кількості прізвищ з «кольоровою» семантикою): Бєлий, Бєлоглаз, Бєлоглазов, Білий, Біленко, Біленький, Білик, Білобород, Білобров, Біловолос, Білозуб, Білозубенко, Білоног, Білоножко, Білоноженко, Білявенький, Білявко, Білястий.
Ці прізвища вказують на білий колір волосся чи шкіри. Але деякі прізвища цієї лексико-семантичної групи можуть бути витлумачені по-іншому. Так, прізвища Біляк, Біляков, Біляченко пов’язуються і з лексемою біляк, що позначає вдягнену в біле людину [Грінченко Б. Д. Словарь української мови 1907-1909, І, с. 68], а також з назвою зайця-біляка (зимового зайця).
У прізвищі Білик могла відобразитись лексема білик – «різець для очистки шкіри» [Грінченко Б. Д. Словарь української мови 1907-1909, І, с. 65]. Антропоніми Білозір, Білозіренко, можливо, фіксують лексему білозір, що позначає красиву, милу людину [Грінченко Б. Д. Словарь української мови 1907-1909, І, с. 66] або яснооку людину [Словник української мови. В 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970–1980, І, с. 183].
- Екатерина Биляченко стала самой красивой студенткой житомирского «политеха» [Архівовано 14 травня 2019 у Wayback Machine.]
- Грінченко Б. Д. Словарь української мови, т. 1–4. — Київ, 1958—1959 (перевиданий).
- Словник української мови. В 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970–1980.