Бірбраєр Євген Абрамович
| Євген Абрамович Бірбраєр | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження | 23 липня 1912 Гомель Гомельська губернія Російська імперія | |||
| Смерть | 6 жовтня 1943 (31 рік) Домоткань (село) Дніпропетровська область | |||
| Національність | єврей | |||
| Країна |  Російська імперія.svg){kind=small} СРСР | |||
| Приналежність |  СРСР | |||
| Рід військ | артилерія | |||
| Освіта | Ленінградський державний інститут журналістики імені Вацлава Воровськогоd (1934) і Постріл (1942) | |||
| Роки служби | 1936—1943 (з перервами) | |||
| Партія | ВКП(б) | |||
| Звання |   Старший лейтенант | |||
| Війни / битви | радянсько-фінська війна і німецько-радянська війна | |||
| Нагороди |
| |||
Євген Абрамович Бірбраєр (23 червня 1912, Гомель — 6 жовтня 1943, Домоткань (село), Дніпропетровська область) — військовик, гвардії старший лейтенант; командир мінометної роти 225-го гвардійського стрілецького полку 78-ї гвардійської стрілецької дивізії 7-ї гвардійської армії Степового фронту.
Народився у Гомелі. Після закінчення восьмирічки приїхав до Ленінграда. Тут працював слюсарем на заводі. У 1934 році закінчив Ленінградський інститут журналістики. Працював журналістом до 1936 року, коли був покликаний в Червону армію. Брав участь у радянсько-фінській війні (1939—1940)[1].
З 1941-го вже на фронті під час німецько-радянської війни.[2]
У 1942 році закінчив Червонопрапорні курси «Постріл».[2]
Відзначився у одному з боїв під час форсування Дніпра в районі села Домоткань Дніпропетровської області, під час якого 6 жовтня 1943 року загинув.[2][1]
Похований у селі Бородаївка Верхньодніпровського району.[2]
За зразкове виконання бойових завдань і проявлені при цьому мужність і героїзм Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 жовтня 1943 року посмертно присвоєно звання Герой Радянського Союзу.
- ↑ а б Бирбраер Евгений Абрамович [Архівовано 25 травня 2020 у Wayback Machine.] // Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь в двух томах. — М.: Воениздат, 1987—1988. — Т. 1 /Абаев — Любичев/ Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — С. 162 (рос.)
- ↑ а б в г А. К. Немикін. Бірбраєр Євген Абрамович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. — ISBN 966-02-2682-9.
|
Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |