Ванда Дзедзиць
| Ванда Дзедзиць | |
|---|---|
| пол. Wanda Jadwiga Dziedzic | |
| Народилася | 2 жовтня 1912 Раде́хів, Австро-Угорщина |
| Померла | 1 лютого 2017 (104 роки) Лондон, Велика Британія |
| Країна |  Республіка Польща |
| Національність | полька |
| Знання мов | польська |
| У шлюбі з | Болеслав Дзедзиць |
| Нагороди |     |
Ванда Ядвіга Дзедзиць (пол. Wanda Jadwiga Dziedzic; з дому Божемська (пол. Borzemska); 2 жовтня 1912, м. Радехів, Австро-Угорщина — 1 лютого 2017, Лондон) — польська учителька та еміграційна діячка, заступниця державного секретаря Уряду Польщі у вигнанні[1].
Закінчила школу у Львові, потім навчалася у Кракові. Під час Другої світової війни була депортована радянською владою до Сибіру. Після підписання угоди Сікорського-Майського виїхала з СРСР через Індію до Великої Британії, де оселилася на постійне місце проживання. Після війни працювала учителькою та директоркою польських шкіл у Лондоні. Також була активною в емігрантському середовищі[1].
Була членом Державної Ради Республіки Польща (1971—1972) та Національної Ради Республіки Польща протягом V, VI, VII, VIII каденцій (1973—1991). З 1978 року була заступником члена Капітули Ордена Відродження Польщі у вигнанні, а в 1990 році була обрана членом цього органу. 30 квітня 1987 року була призначена керівником відділу в Міністерстві культури і освіти в першому уряді Едварда Щепаника[2][3]. 20 листопада 1989 року була призначена Президентом Республіки Польща у вигнанні Ришардом Качоровським на посаду заступника державного секретаря Міністерства культури і освіти[4], а у зв'язку з виконанням місії влади Республіки Польща у вигнанні була звільнена з цієї посади 20 грудня 1990 року[5].
Померла 1 лютого, а чин її похорону відбувся в костелі Христа Царя в Лондоні 6 березня 2017 року. З 1948 року була дружиною політика-емігранта Болеслава Дзедзиця (1909—1985), з яким мала доньку Кристину та синів Марка і Станіслава[6].
- Командорський хрест ордена Відродження Польщі (27 лютого 2017, посмертно) — за заслуги у громадській, соціальній та благодійній діяльності[7];
- Офіцерський хрест ордена Відродження Польщі (3 травня 1989) — за багаторічну самостійну, громадську та просвітницьку діяльність[8][9];
- Лицарський хрест ордена Відродження Польщі (3 травня 1975)[10][1];
- Золотий хрест Заслуги[11].
- ↑ а б в Wanda Jadwiga Dziedzic (пол.). nekrologi.wyborcza.pl. Процитовано 24 лютого 2017.
- ↑ Zarządzenie Prezesa Rady Ministrów z dnia 30 kwietnia 1987 roku o powołaniu Kierowników Referatów w Ministerstwie Kultury i Oświaty. „Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej”, s. 33, Nr 3 z 5 października 1987.
- ↑ Materiały do dziejów polskiego uchodźstwa niepodległościowego, Tom 3 (Polski Towarzystwo Naukowe na Obczyźnie, 1996, s. 175).
- ↑ Do Pani Wandy Dziedzicowej. „Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej”, s. 97, Nr 6 z 15 grudnia 1989.
- ↑ Do Pani Wandy Dziedzicowej. „Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej”, s. 123, Nr 5 z 22 grudnia 1990.
- ↑ Pożegnanie wiceminister Rządu RP na Uchodźstwie. londyn.msz.gov.pl. 6 березня 2017. Процитовано 31 жовтня 2019.
- ↑ M.P. z 2017 r. poz. 364.
- ↑ Komunikat o nadaniu Orderu Odrodzenia Polski. „Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej”, s. 53, Nr 4 z 29 czerwca 1989.
- ↑ Komunikat o nadaniu Orderu Odrodzenia Polski. „Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej”, s. 97, Nr 6 z 15 grudnia 1989.
- ↑ Komunikat o nadaniu Orderu Odrodzenia Polski. „Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej”, s. 10, Nr 2 z 31 grudnia 1975.
- ↑ Komunikat o nadaniu Złotego Krzyża Zasługi. „Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej”, s. 10, Nr 1 z 25 lutego 1963.
- Народились 2 жовтня
- Народились 1912
- Уродженці Радехова
- Померли 1 лютого
- Померли 2017
- Померли в Лондоні
- Кавалери Золотого Хреста Заслуг
- Кавалери Командорського хреста ордена Відродження Польщі
- Кавалери Офіцерського хреста ордена Відродження Польщі
- Кавалери Лицарського хреста ордена Відродження Польщі
- Польські педагоги
- Польські державні діячі