Влоцлавекський келих
| пол. Czara włocławska[1] англ. Włocławek Goblet | |
|---|---|
.jpg) | |
| Творець: | анонім |
| Час створення: | 10 століття[1] |
| Висота: | 775 см |
| Ширина: | 10,8 см |
| Матеріал: | срібло |
| Зберігається: | Національний музей у Кракові |
| Музей: | Національний музей у Кракові |
| Інвентарний номер: | MNK IV-Z-1072[1] |
 Влоцлавекський келих у Вікісховищі | |
Влоцлавекський келих (пол. Czara włocławska) — посудина першої половини X століття, що зберігається в Національному музеї у Кракові та експонується в Галереї художніх ремесел.
Найімовірніше, чаша спочатку була месійною. Її випадково виорали в полі біля Влоцлавека 3 травня 1909 року, біля дороги, що веде до Берестя-Куявського, Міхал Марціняк і Ян Сапінський, які передали її до сусіднього монастиря Отців-Реформатів, отцю Бенедикту Верцьоху, який, своєю чергою, передав її Шимону Райці, кураторові музею Польського товариства любителів природи у Влоцлавеку[2]. Після консультації з отцем Владиславом Ґужинським, істориком та професором Вищої духовної семінарії, він вирішив, що чаша буде зберігатися у майстерні братів Лопєньських у Варшаві[3]. Побоюючись конфіскації посудини російською владою, у 1910 році чашу передали на зберігання до Національного музею у Кракові[4] (австрійський поділ).
Директор Куявського музею Генрика Круліковська вимагала повернення оригіналу до Кракова, але з'ясувалося, що отці-реформати врешті-решт продали чашу, за що отримали 1000 крон (перерахованих двома частинами), а вторговані кошти використали на модернізацію костелу[3].
Контракт також передбачав виготовлення двох копій келиха для Музею Куявського та Єпархіального музею у Влоцлавеку. Перша з них зараз знаходиться на постійній експозиції в Музеї історії Влоцлавека[5], а друга була втрачена в наступні роки. У 2011 році копія келиха знову потрапила до колекції Єпархіального музею завдяки підтримці Міністерства культури та національної спадщини Польщі[6].
З нагоди 100-річчя музею у Влоцлавеку, яке відзначалося у 2009 році, келих на деякий час повернувся до Влоцлавеку, де протягом місяця експонувався у Художній колекції[7].
- ↑ а б в https://zbiory.mnk.pl/pl/katalog/419653
- ↑ Piotr Nowakowski (1999). Skarby najstarsze w Polsce. Przewodnik Katolicki.
- ↑ а б Czara włocławska. Wirtualne Muzea Małopolski.
- ↑ Galeria Rzemiosła Artystycznego. muzeum.krakow.pl. Архів оригіналу за 29 жовтня 2007. Процитовано 21 жовтня 2007.
- ↑ WŁOCŁAWEK - Muzeum Historii Włocławka (пол.). Szlak piastowski. Процитовано 28 січня 2020.
- ↑ Diecezja włocławska otrzymała kopię "czary włocławskiej". eKAI. Процитовано 28 січня 2020.
- ↑ Znaleziony we Włocławku bezcenny skarb do dziś zachwyca (пол.). ddwloclawek.pl. Процитовано 28 січня 2020.