Віл (геральдика)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віл
Версії
Здиблений віл
Деталі

Віл — природна негеральдична гербова фігура. Символ сили, витривалість, міцності, сильного супротивника чи суперника, а також вірності та прихильності, уособлює терпіння та добробут (до виникнення грошей служив мірилом та засобом товарного обміну).

Історія

[ред. | ред. код]

Дуже часто віл зустрічається у «промовистих» гербах. У Європейській частині використовувався у гербах міст: Оксфорд, Шлайц, області Беарн у Франції та інших.

У російській геральдиці зображення вола та його рогів використовувалося з XVIII століття у губерніях і містах приєднаних до Російської імперії: герб Молдови (спочатку описувалася, як воляча голова), але широкого застосування емблемі в гербознавстві не знайшлося.

Символізм

[ред. | ред. код]

У Європейській геральдиці вважається символом: «терпіння, важкої праці, що переноситься з покірністю, старанності в роботі».

У геральдиці є кілька типів волів: «розлючений» або «здиблений» (стоїть на двох задніх ногах), «ідучий» (піднята одна передня нога), «що пасеться» (стоїть спокійно на чотирьох ногах), вкрай рідко «уклінний» (віл стоїть на задніх ногах, а передні зігнуті до землі). Зображення золотого вола у синьому полі означає «зусилля шляхетної людини, спрямовані на славні справи». Якщо тварина зображена поряд з коровою, то це означає емблему миру, якщо вона розлючена — «довготерплячий, але виведений із себе». У геральдиці є зображення окремої голови вола, зображеної в анфас, яка називається відсіченою і блазонується, як личина. Якщо роги, копита та язик іншого від загального кольору тварини, то це підкреслюється в описі герба.

Слід відрізняти геральдичні відмінності великої рогатої худоби: у вола хвіст зазвичай опущений вниз, у бика хвіст піднятий догори, а у корови хвіст загнутий уздовж бока, буйволи зображуються тільки з відсіченою головою, в анфас. За геральдичними правилами, воли не зображуються з кільцем у носі, це прерогатива биків.

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Упоряд. В. М. Рошаль. Енциклопедія символів. Вид. Сова. М. 2008 р. Вол. стор. 852. ISNB 978-985-16-2097-1.
  • Сост: Джованні Санті-Мадзіні. Геральдики. Історія, термінологія, символи та значення гербів та емблем. М. Вид: Астрель. Віл. стор. 338. ISBN 978-5-271-10044-4.