Герб Молдови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Герб Молдови
Coat of arms of Moldova.svg
Версії
Arms of Moldova.svg
Малий герб
Деталі
Носій Молдова
Затверджений 3 листопада 1990
Щитотримачі орел

Ге́рб Молдо́ви — державний символ Республіки Молдова. У щиті, перетятому червоним і лазуровим, золота голова тура, між рогами якого золота восьмикутна зірка, праворуч голови — золота п'ятипелюсткова троянда, а ліворуч — обернений золотий півмісяць, злегка нахилений ліворуч. Щит розташований на грудях орла, який тримає у дзьобі золотий хрест; у правій лапі — зелена оливкова гілка, у лівій — золотий скіпетр. Затверджений 3 листопада 1990 року. Походить від середньовічного герба Молдавського князівства.

Опис[ред. | ред. код]

Державний герб Молдови затверджений рішенням Верховної Ради МСРС від 3 листопада 1990 року[1], а також Конституцією Молдови від 1994 року (Стаття 12.3). У Конституції наводиться такий опис молдовського герба[2]:

Оригінал[3] Переклад[2]

Stema de Stat a Republicii Moldova reprezintă un scut tăiat pe orizontală avînd în partea superioară cromatică roşie, în cea inferioară - albastră, încărcat cu capul de bour avînd între coarne o stea cu opt raze. Capul de bour este flancat în dreapta de o roză cu cinci petale, iar în stînga de o semilună conturnată. Toate elementele reprezentate în scut sînt de aur (galbene). Scutul este plasat pe pieptul unei acvile naturale purtînd în cioc o cruce de aur (acvila cruciată) şi ţinînd în gheara dreaptă o ramură verde de măslin, iar în cea stîngă un sceptru de aur.

Державний герб Республіки Молдова являє собою горизонтально розділений щит, вгорі — червоне поле, внизу — синє, у центрі щита зображена голова тура, між рогами якого — восьмипроменева зірка. Праворуч від голови тура — п’ятипелюсткова троянда, зліва – обведений контуром півмісяць. Усі елементи на щиті золотисті (жовті). Щит поміщений на грудях натурального орла, який тримає у дзьобі золотий хрест (орел-хрестоносець), у кігтях праворуч — зелену оливкову гілку, зліва – золотий скіпетр.

Цей герб використовується на прапорі Республіки, у центрі, на жовтій смузі (Стаття 12.2)[2].

Прапор, герб і гімн є державними символами Молдови та охороняються законом (Стаття 12.5)[2].

Історія[ред. | ред. код]

Молдавське князівство[ред. | ред. код]

Молдавський грош Петру І.
Драгош I на берегах Молдави під час полювання на тура (К. Лека, ХІХ ст.)
Герб 1586 р.

Перше відоме зображення земельного герба Молдавії зустрічається на печатці воєводи Петру I (1375—1391). На ній вирізьблено голову тура, між ліроподібними рогами якого розміщена п'ятикутна зірка. Обабіч голови розташована троянда і півмісяць, рогами назовні. По колу печатки розміщено напис: лат. Petrus voivoda Moldaviensis (Петро, воєвода Молдавський). Восковий відбиток цієї печатки зберігається в Польщі, на акті омажу 1387 року, який Петру дав польському королеві Ягайлу.

Цей самий герб із турячою головою фігурує на аверсі молдавських грошей, карбування яких започаткував Петру І у Сучаві.

Герб Молдавської землі схожої конфігурації зустрічається на печатці воєводи Романа І (1391—1394). На грамоті від 30 березня 1392 року стоїть її відбиток. У готичну шестипелюсткову розетку вміщено готичний щит із турячою головою, трояндою і півмісяцем. Замість п'ятикутної зірки стоїть шестикутна. По колу печатки напис церковно-слов'янською: «Печатка іо Романа, воєводи землі Молдавської». Відбиток тої самої печатки бачимо на Сучавському договорі про васалітет Романа польському королю Ягайлу і королеві Ядвізі від 5 січня 1393 року.

На печатці молдавського воєводи Олександра так само намальований герб Молдавського князівства з туром, а також зазначена легенда церк.-слов. печть Iω. Олеѯндр. воевод. г[оспод]ин. землѣ Молдавскоі[4].

У Слов'яно-молдавському літописі 1359—1504 років згадується легенда про молдавський герб[5]:

Оригінал[6][7] Переклад
И в нихъ бѣ чловѣкъ разуменъ и мужественъ именемъ Драгожь и поиде себѣ со дружиною на ловъ звѣринъ и найдоша под горами высокими слѣдъ туровъ и поидоша слѣдомъ за туромъ чрезъ горы высокіе и перейдоша высокиа планины, сии рече горы и преидоша за туромъ на мѣсто долние и краснейшие и наехаша тура у рекы на брегу под вербою и его убиша и насытишасѧ отъ лова своего. И прииде имъ от бога во сръдце мысль, дабыхъ разсмотрили себѣ на жительство мѣсто и вселисѧ ту и съвокупишасѧ единомышлено и восхотѣша всѣ пребыти ту и возвратишасѧ воспѧть и повѣдаша своимъ всѣм о красотѣ земли и о рѣкахъ и о криницах, дабы вселисѧ ту, и ихъ дружина мысли их похвалиша и восхотѣша пойти тамо, гдѣ они быша и мѣсто зглѧдаша, занеже бѣ мѣсто пусто и во край тарьскых кочевнищь, и биша челомъ Владиславу, королю угорьскому, дабы их отпустилъ пойти. Владиславъ же король отпусти их с великою милостью.
Серед них був розумний і мужній чоловік на ім'я Драгож. Пішов він собі з дружиною на звірині лови і знайшов під високими горами слід тура. Рушили вони назирцем за туром через високі гори, перейшли високі полонини, звані горами, і прийшли за звіром до долішнього і прекрасного місця. І напали на тура біля річки, на березі під вербою, убили його і наситилися ловом своїм. І прийшла їм від Бога у серце думка, аби розглянули собі для проживання те місце і поселилися тут. Зібравшись одностайно, захотіли вони усі переїхати сюди. Повернувшись назад, повідали вони всім своїм про красу землі, і про річки, і про криниці, аби поселитися там. Їхня дружина похвалила їхні думки, і захотіла піти туди, де були вони. І оглянули вони те місце, бо ж було воно пусте і на краю татарських кочовищ. Били вони чолом Владиславу, королю угорському, щоб їх відпустив піти. Король Владислав відпустив їх із великою милістю.
И поидоша они от Марамуриша со всею дружиною и з женами и з дѣтьми через горы высокие, ово лѣс просѣкаа, ово камение пробираѧ, и прейдоша горы божиею помощию и прийдоша на мѣсто гдѣ Драгошь тура уби, и возлюбиша и вселишасѧ ту, и выбра из своей дружины себѣ мужа разумна именемъ Драгоша, и назваша его себѣ господаремъ и воеводою. И оттоле начашасѧ божиимъ произволениемъ Молдавскаѧ землѧ.
Пішли вони із Марамуриша з усією дружиною, з жінками, з дітьми, через високі гори, то ліс рублячи, то каміння вивертаючи. Подолали вони гори з Божою поміччю і прийшли на місце, де Драгош тура вбив. І сподобалося воно їм, і поселилися вони тут. Вибрали вони собі зі своєї дружини розумного чоловіка на ім'я Драгош, і назвали його собі господарем і воєводою. І відтоді, з волі Божої, почалася Молдавська земля.
И Драгошь воевода насади пръвое мѣсто на рѣкѣ на Молдавѣ и потомъ насадиша мѣсто Бани и иные мѣста по рекамъ и по криницамъ и учиниша себѣ печать воеводскую во всю землю турью голову, и господьствовалъ на воеводствѣ лѣта два.
Воєвода Драгош заклав перше поселення на річці, на Молдаві, а потім заклав поселення Бані та інші міста по річках і по криницях. Зробив він собі воєводську печатку з турячою головою для всієї землі й господарював на воєводстві 2 роки.

Бесарабська губернія[ред. | ред. код]

Буковинське герцогство[ред. | ред. код]

Докладніше: Герб Буковини

Демократична республіка[ред. | ред. код]

Румунія[ред. | ред. код]

Радянські республіки[ред. | ред. код]

Печатки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Конституція Республіки Молдова... 2016. С. 9.
  2. а б в г Конституція Республіки Молдова... 2016. С. 24.
  3. Constituţia Republicii Moldova. Архів оригіналу за 13 грудня 2013. Процитовано 18 листопада 2019. 
  4. Акты Западной России...  СПб., 1846. T. 1., с. 32., документ № 21.
  5. Славяно-молдавские летописи XV-XVI вв. / под ред. Ф.А. Грекула. Москва: Наука, 1976. С. 55—59.
  6. За Воскресенським списком; правопис рукопису збережено.
  7. Полное собрание русских летописей. Воскресенская летопись. Т. 7, СПБ, 1856. C.256—258.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Конституція Республіки Молдова. Декларація незалежності. Постанова КС № 36 від 05.12.2013 р.: Конституційний блок / Конституційний суд Республіки Молдова; підготовлене під керівництвом Александру Тенасе; переклад на укр. мову: Катерина Кожухар. Chişinău: Arc, 2016. — 156 p. — ISBN 978-9975-137-18-8. [1] [Архівовано 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
  • Гречило А. Символи нових незалежних держав [Білорусь, Росія, Молдова] // Пам’ятки України: Історія та культура. – 1999. – Ч. 1. – С. 166—172.
  • Все про світ. Країни. Прапори. Герби: енциклопедичний довідник / [відповідальний за випуск М. Ілляш]. — К. : Школа, 2001. — 622 с. ISBN 966-7657-79-5.

Посилання[ред. | ред. код]