Герб Молдови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Герб Молдови
Coat of arms of Moldova.svg
Coat of arms of Moldavia.svg
Герб Молдавського князівства
Деталі
Носій Молдова
Затверджений 3 листопада 1990
Щитотримачі орел

Ге́рб Молдо́ви — державний символ Республіки Молдова. У щиті, перетятому червоним і лазуровим, золота голова тура, між рогами якого золота восьмикутна зірка, праворуч голови — золота п'ятипелюсткова троянда, а ліворуч — обернений золотий півмісяць, злегка нахилений ліворуч. Щит розташований на грудях орла, який тримає у дзьобі золотий хрест; у правій лапі — зелена оливкова гілка, у лівій — золотий скіпетр. Затверджений 3 листопада 1990 року. Походить від середньовічного герба Молдавського князівства.

Опис[ред. | ред. код]

Державний герб Молдови затверджений рішенням Верховної Ради МСРС від 3 листопада 1990 року[1], а також Конституцією Молдови від 1994 року (Стаття 12.3). У Конституції наводиться такий опис молдовського герба[2]:

Оригінал[3] Переклад[2]

Stema de Stat a Republicii Moldova reprezintă un scut tăiat pe orizontală avînd în partea superioară cromatică roşie, în cea inferioară - albastră, încărcat cu capul de bour avînd între coarne o stea cu opt raze. Capul de bour este flancat în dreapta de o roză cu cinci petale, iar în stînga de o semilună conturnată. Toate elementele reprezentate în scut sînt de aur (galbene). Scutul este plasat pe pieptul unei acvile naturale purtînd în cioc o cruce de aur (acvila cruciată) şi ţinînd în gheara dreaptă o ramură verde de măslin, iar în cea stîngă un sceptru de aur.

Державний герб Республіки Молдова являє собою горизонтально розділений щит, вгорі — червоне поле, внизу — синє, у центрі щита зображена голова тура, між рогами якого — восьмипроменева зірка. Праворуч від голови тура — п’ятипелюсткова троянда, зліва – обведений контуром півмісяць. Усі елементи на щиті золотисті (жовті). Щит поміщений на грудях натурального орла, який тримає у дзьобі золотий хрест (орел-хрестоносець), у кігтях праворуч — зелену оливкову гілку, зліва – золотий скіпетр.

Цей герб використовується на прапорі Республіки, у центрі, на жовтій смузі (Стаття 12.2)[2].

Прапор, герб і гімн є державними символами Молдови та охороняються законом (Стаття 12.5)[2].

Історія[ред. | ред. код]

Молдавське князівство[ред. | ред. код]

Молдавський грош Петру І.
Драгош I на берегах Молдави під час полювання на тура (К. Лека, ХІХ ст.)

Перше відоме зображення земельного герба Молдавії зустрічається на печатці воєводи Петру I (1375—1391). На ній вирізьблено голову тура, між ліроподібними рогами якого розміщена п'ятикутна зірка. Обабіч голови розташована троянда і півмісяць, рогами назовні. По колу печатки розмішено напис: лат. Petrus voivoda Moldaviensis (Петро, воєвода Молдавський). Восковий відбиток цієї печатки зберігається в Польщі, на акті омажу 1387 року, який Петру дав польському королеві Ягайлу.

Цей самий герб із турячою головою фігурує на аверсі молдавських грошей, карбування яких започаткував Петру І у Сучаві.

Герб Молдавської землі схожої конфігурації зустрічається на печатці воєводи Романа І (1391—1394). На грамоті від 30 березня 1392 року стоїть її відбиток. У готичну шестипелюсткову розетку вміщено готичний щит із турячою головою, трояндою і півмісяцем. Замість п'ятикутної зірки стоїть шестикутна. По колу печатки напис церковно-слов'янською: «Печатка іо Романа, воєводи землі Молдавської». Відбиток тої самої печатки бачимо на Cучавському договорі про васалітет Романа польському королю Ягайлу і королеві Ядвізі від 5 січня 1393 року.

На печатці молдавського воєводи Олександра так само намальований герб Молдавського князівства з туром, а також зазначена легенда церк.-слов. печть Iω. Олеѯндр. воевод. г[оспод]ин. землѣ Молдавскоі[4].

У Слов'яно-молдавському літописі 1359—1504 років згадується легенда про молдавський герб[5]:

Оригінал[6][7] Переклад
И в нихъ бѣ чловѣкъ разуменъ и мужественъ именемъ Драгожь и поиде себѣ со дружиною на ловъ звѣринъ и найдоша под горами высокими слѣдъ туровъ и поидоша слѣдомъ за туромъ чрезъ горы высокіе и перейдоша высокиа планины, сии рече горы и преидоша за туромъ на мѣсто долние и краснейшие и наехаша тура у рекы на брегу под вербою и его убиша и насытишасѧ отъ лова своего. И прииде имъ от бога во сръдце мысль, дабыхъ разсмотрили себѣ на жительство мѣсто и вселисѧ ту и съвокупишасѧ единомышлено и восхотѣша всѣ пребыти ту и возвратишасѧ воспѧть и повѣдаша своимъ всѣм о красотѣ земли и о рѣкахъ и о криницах, дабы вселисѧ ту, и ихъ дружина мысли их похвалиша и восхотѣша пойти тамо, гдѣ они быша и мѣсто зглѧдаша, занеже бѣ мѣсто пусто и во край тарьскых кочевнищь, и биша челомъ Владиславу, королю угорьскому, дабы их отпустилъ пойти. Владиславъ же король отпусти их с великою милостью.
Серед них був розумний і мужній чоловік на ім'я Драгож. Пішов він собі з дружиною на звірині лови і знайшов під високими горами слід тура. Рушили вони назирцем за туром через високі гори, перейшли високі полонини, звані горами, і прийшли за звіром до долішнього і прекрасного місця. І напали на тура біля річки, на березі під вербою, убили його і наситилися ловом своїм. І прийшла їм від Бога у серце думка, аби розглянули собі для проживання те місце і поселилися тут. Зібравшись одностайно, захотіли вони усі переїхати сюди. Повернувшись назад, повідали вони всім своїм про красу землі, і про річки, і про криниці, аби поселитися там. Їхня дружина похвалила їхні думки, і захотіла піти туди, де були вони. І оглянули вони те місце, бо ж було воно пусте і на краю татарських кочовищ. Били вони чолом Владиславу, королю угорському, щоб їх відпустив піти. Король Владислав відпустив їх із великою милістю.
И поидоша они от Марамуриша со всею дружиною и з женами и з дѣтьми через горы высокие, ово лѣс просѣкаа, ово камение пробираѧ, и прейдоша горы божиею помощию и прийдоша на мѣсто гдѣ Драгошь тура уби, и возлюбиша и вселишасѧ ту, и выбра из своей дружины себѣ мужа разумна именемъ Драгоша, и назваша его себѣ господаремъ и воеводою. И оттоле начашасѧ божиимъ произволениемъ Молдавскаѧ землѧ.
Пішли вони із Марамуриша з усією дружиною, з жінками, з дітьми, через високі гори, то ліс рублячи, то каміння вивертаючи. Подолали вони гори з Божою поміччю і прийшли на місце, де Драгош тура вбив. І сподобалося воно їм, і поселилися вони тут. Вибрали вони собі зі своєї дружини розумного чоловіка на ім'я Драгош, і назвали його собі господарем і воєводою. І відтоді, з волі Божої, почалася Молдавська земля.
И Драгошь воевода насади пръвое мѣсто на рѣкѣ на Молдавѣ и потомъ насадиша мѣсто Бани и иные мѣста по рекамъ и по криницамъ и учиниша себѣ печать воеводскую во всю землю турью голову, и господьствовалъ на воеводствѣ лѣта два.
Воєвода Драгош заклав перше поселення на річці, на Молдаві, а потім заклав поселення Бані та інші міста по річках і по криницях. Зробив він собі воєводську печатку з турячою головою для всієї землі й господарював на воєводстві 2 роки.

Бесарабська губернія[ред. | ред. код]

Буковинське герцогство[ред. | ред. код]

Демократична республіка[ред. | ред. код]

Румунія[ред. | ред. код]

Радянські республіки[ред. | ред. код]

Печатки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Конституцiя Республiки Молдова... 2016. С. 9.
  2. а б в г Конституцiя Республiки Молдова... 2016. С. 24.
  3. Constituţia Republicii Moldova
  4. Акты Западной России...  СПб., 1846. T. 1., с. 32., документ № 21.
  5. Славяно-молдавские летописи XV-XVI вв. / под ред. Ф.А. Грекула. Москва: Наука, 1976. С. 55—59.
  6. За Воскресенським списком; правопис рукопису збережено.
  7. Полное собрание русских летописей. Воскресенская летопись. Т. 7, СПБ, 1856. C.256—258.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Конституцiя Республiки Молдова. Декларацiя незалежності. Постанова КС № 36 вiд 05.12.2013 р.: Конституцiйний блок / Конституцiйний суд Республіки Молдова; пiдготовлене пiд керiвництвом Александру Тенасе; переклад на укр. мову: Катерина Кожухар. Chişinău: Arc, 2016. — 156 p. — ISBN 978-9975-137-18-8. [1]
  • Гречило А. Символи нових незалежних держав [Білорусь, Росія, Молдова] // Пам’ятки України: Історія та культура. – 1999. – Ч. 1. – С. 166—172.
  • Все про світ. Країни. Прапори. Герби: енциклопедичний довідник / [відповідальний за випуск М. Ілляш]. — К. : Школа, 2001. — 622 с. ISBN 966-7657-79-5.

Посилання[ред. | ред. код]