Бик (геральдика)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Геральдичний ідучий бик

Бик (нім. Stier, фр. baffle, taureau), також зубр (фр. Аurochs) — у геральдичній символіці — символ родючості землі. Він зображуються в профіль, перший — з рогами у вигляді півмісяця, а другі — з двічі вигнутими рогами, усі вони часто бувають з опущеною, для буцання, головою, ідучими, стоячими або повстаючими. Нерідко зображується і окрема бичача голова з морди, з висунутим язиком або з протягнутим через ніздрі кільцем. Іноді зустрічається в гербах фігура корови, рідше бичка (наприклад, у польському гербі Ciolek). Буйволові роги, які так часто зустрічаються у вигляді прикрас гербових шоломів, особливо німецьких, деякими геральдистами зовсім помилково вважаються за мисливські роги, а французькими навіть за слонові хоботи (фр. proboscises).

Галерея[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Дж. Фоли. Энциклопедия знаков и символов. — М. : Вече, АСТ, 1997. — С. 432.(рос.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]