ГЕС Комерфорд
| ГЕС Комерфорд | |
|---|---|
| 44°19′31″ пн. ш. 72°00′02″ зх. д. / 44.32530000002777371° пн. ш. 72.000800000027780357° зх. д.Координати: 44°19′31″ пн. ш. 72°00′02″ зх. д. / 44.32530000002777371° пн. ш. 72.000800000027780357° зх. д. | |
| Країна |  США |
| Адмінодиниця | Ґрафтон[1][2] |
| Стан | діюча |
| Річка | Коннектикут |
| Каскад | каскад на Коннектикуті |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1930 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 140 МВт |
| Тип ГЕС | пригреблева |
| Розрахований напір | 55 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 4 |
| Витрата через турбіни | 340 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 4 |
| Потужність гідроагрегатів | 4х40,4 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | бетонна гравітаційна + земляна |
| Висота греблі | 52 м |
| Довжина греблі | 687 м |
| Власник | TransCanada |
  ГЕС Комерфорд | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС Комерфорд — гідроелектростанція на межі штатів Вермонт та Нью-Гемпшир (Сполучені Штати Америки). Знаходячись між ГЕС Moore (5 МВт, вище по течії) та McIndoes (13 МВт), входить до складу каскаду на річці Коннектикут, яка дренує східну сторону Аппалачів та впадає до протоки Лонг-Айленд.
У межах проекту річку перекрили комбінованою греблею висотою 52 метри та довжиною 687 метрів, яка включає бетонну гравітаційну частину та прилеглу до неї ліворуч коротшу земляну ділянку. Гребля утримує витягнуте по долині річки на 13 км водосховище з площею поверхні 4,4 км2 та об'ємом 39,8 млн м3.
Пригреблевий машинний зал обладнали чотирма турбінами типу Френсіс потужністю по 40,4 МВт (загальна номінальна потужність станції рахується як 140 МВт), котрі працюють при номінальному напорі у 55 метрів.[3][4]
- ↑ National Inventory of Dams — 1975.
- ↑ Geographic Names Information System — 2018.
- ↑ LIHI Certificate #39 | 15-Mile Falls | Low Impact Hydropower Institute (англ.). Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 8 березня 2019.
- ↑ Comerford Hydro Power Plant NH USA - GEO. globalenergyobservatory.org. Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 8 березня 2019.