Аппалачі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Аппалачі (Appalachian Mountains )
Аппалачі в Північній Кароліні
Аппалачі в Північній Кароліні
Країна США США
Канада Канада
Період Ордовик 440—420 млн років тому
Гороутворення Таконське
Довжина 3 300 км, Пд.-Зх. → Пн.-Сх.
Ширина 300—560 км
Найвища точка Мітчелл
 - координати 35°00′ пн. ш. 82°15′ зх. д. / 35.000° пн. ш. 82.250° зх. д. / 35.000; -82.250
 - висота 2 037 м
Дощ в горах Аппалачі

Аппа́лачі (англ. Appalachian Mountains МФА: [ˌæpəˈleɪʃǝn]( слухати)) — гірська система на сході Північної Америки, в США і Канаді. Складаються з дуже старих вивітрених гір. Ряд поздовжніх паралельних хребтів середньою висотою 1 000—1 300 м. Окремі вершини понад 2000 м — найвища точка, гора Мітчелл (2 037 м). Довжина масиву 3 300 км, ширина 300—560 км. Назва походить від імені індіанського племені аппалачів.

Орографія[ред.ред. код]

Гудзоно-Мохокська долина ділить Аппалачі на Північні та Південні.

Північні Аппалачі[ред.ред. код]

Хвилясте плоскогір'я на північ від річок Мохок і Гудзон, висотою 400—600 м, над яким підносяться окремі масиви та хребти — Адірондак (1 628 м), Зелені гори (1 338 м), Білі гори (1 916 м) та ін. Структури із пологими вершинами та схилами, утворені переважно з метаморфічних та кристалічних порід, згладжені і сильно розчленовані долинами. Масиви розділені долинами тектонічного походження, які перетворені древнім льодовиком на троги. Виділяються Камберлендські гори, далі на схід — Аллеганські гори, часто назва Аллегани поширюється на всю систему Аппалач.

Південні Аппалачі[ред.ред. код]

Південні Аппалачі складаються з паралельних хребтів і масивів, розділених широкими долинами. В осьовій зоні складаються з крутого Блакитного хребта (де розташована найвища точка Аппалач — гора Мітчелл, 2 037 м) та численних коротких паралельних хребтів та масивів, які розділені широкими ерозійними долинами (Велика Долина та ін.) і котловинами. На сході до осьової зони примикає передгірське плато Підмонт, на заході — Аппалачське плато.

Орогенез[ред.ред. код]

Сьогоденні Аппалачі складаються з напластування порід різного походження: морські осадові породи, вулканічні породи і рештки порід стародавньої океанічної кори, що переконливо свідчить про те, що ці породи були деформовані під час колізії континентів. Утворення хребтів Аппалачі відбулося, близько 480 млн років тому, під час першого з кількох орогенезів колізії континентів, що призвели до утворення суперконтиненту Пангея з сьогоденними горами Аппалачі недалеко від центру. Оскільки Північна Америка та Африка були з'єднані, Аппалачі утворювали єдине гірське пасмо з Малим Атласом (Марокко) та Каледонськими горами (Шотландія) — див. Каледонський орогенез.

У середині ордовіка (близько 496-440 млн років тому), зміна руху плит призвела до першого орогенезу палеозою (Таконицький орогенез) у Північній Америці. Колись тиха пасивна окраїна перетворилося на вельми активну конвергентну границю тектонічної плити, коли океанічна плита, океану Япет, зазнала субдукцію під Північноамериканський кратон. З утворенням цієї нової зони субдукції, відбулося зародження гір Аппалачі. Разом із здійманням гір, відбувалась ерозія, що призводила їх руйнації. Крім Таконицького орогенезу відбулася ще низка орогенезів на терені сьогоденних Аппалачів, через колізію Північної Америки та Африки (див. Аллеганський орогенез)[1]

До кінця мезозою Аппалачі було, завдяки ерозії, перетворено у майже плоску рівнину[1]. Проте неотектонічне підняття омолоджених палеозойських складчастих структур у кайнозої призвело до утворення сьогоденних гір Аппалачі[2].

Родовища[ред.ред. код]

Північні та південно-східні частини Аппалач складені кристалічними породами, західні і південно-західні — переважно осадовими (пісковиками, доломітами, вапняками).

Гори багаті на корисні копалини. Відомі родовища кам'яного вугілля (Аппалачський кам'яновугільний басейн), нафти, газу, залізних руд, титану і азбесту, цинку, олова, бокситів, марганцю та ін.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Аппалач на півночі помірно холодний. Атмосферних опадів випадає понад 1 000 мм, пересічна температура січня —6 °C, —8 °C, липня + 16 °C, +18 °C. На півдні клімат помірно теплий, температура січня до +2 °C, липня +25 °C.

Гідрологія[ред.ред. код]

Багаті на гідроенергетичні ресурси через значний перепад висот, вузькі долини й достатню кількість опадів. Головні річки:

Водоспади[ред.ред. код]

Природа[ред.ред. код]

Ґрунти переважно підзолисті і буроземні. Рослинність — хвойні, змішані та широколистяні ліси.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б «Geologic Provinces of the United States: Appalachian Highlands Province». USGS. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2010-07-19. 
  2. A record of Appalachian denudation in postrift Mesozoic and Cenozoic sedimentary deposits of the U.S. Middle Atlantic continental margin // Geomorphology. — 2 (September 1989) С. 119–157. DOI:10.1016/0169-555X(89)90009-3.

Література[ред.ред. код]

  1. Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
  2. Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
  3. Brooks, Maurice (1965), The Appalachians: The Naturalist's America; illustrated by Lois Darling and Lo Brooks. Boston; Houghton Mifflin Company.
  4. Caudill, Harry M. (1963), Night Comes to the Cumberlands. ISBN 0-316-13212-8.
  5. Constantz, George (2004), Hollows, Peepers, and Highlanders: an Appalachian Mountain Ecology (2nd edition). West Virginia University Press; Morgantown. 359 p.
  6. Weidensaul, Scott (2000), Mountains of the Heart: A Natural History of the Appalachians. Fulcrum Publishing, 288 pages, ISBN 1-55591-139-0