Гай Попіллій Ленат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гай Попіллій Ленат
лат. C.Popillius P.f.P.n. Laenas

Гай Попіллій Ленат обводить коло навколо Антіоха IV Епіфана
Народивсяневідомо
невідомо
Померпісля 158 до н. е.
невідомо
ГромадянствоРимська республіка
Діяльністьполітик, військовий очільник
Суспільний станпатрицій[d][1]
Посадалегат, давньоримський сенатор[d][2], консул[2], консул, претор і легат
Військове званняконсул
Термін172 та 158 роки до н.е.
РідПопіллії
БатькоГай Попіллій Ленат
Матиневідомо
Брати, сестриPublius Popillius Laenasd[1][1], Марк Попіллій Ленат[1][1] і Марк Попіллій Ленат[1][1]
У шлюбі зневідомо
ДітиПублій Попіллій Ленат

Гай Попіллій Ленат (лат. Gaius Popillius Laenas, д/н — після 158 до н. е.) — політичний та військовий діяч Римської республіки, консул 172 і 158 до н. е.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з впливового плебейського роду Попілліїв. Про перші кроки державної кар'єри мало відомостей. У 180 році до н.е. був членом колегії триумвірів щодо створення колонії Піза. У 176–175 роках до н. е. стає претором. У 172 році до н. е. при допомозі брата Марка обирається консулом (разом з Публієм Елієм Лігом). Займався завершенням військових дій в Лігурії.

У 169 році до н. е. Лената було відправлено послом до Македонії. По дорозі зупинився на о. Делос, де перечекав закінчення війни з Македонією. Після перемоги римлян під Підною Попіллій як римських посланців спрямував до царя Філіппа V Гая Децимія та Гая Гостілія, а сам рушив до Єгипту, куди на той час вдерся сирійський цар Антіох IV Селевкід. Своєю твердою позицією Ленат змусив сирійців залишити Єгипет (за легендою обвів дрючком коло навколо Антіоха, заявляючи що той не переступить його доки не погодиться). Після цього вплив Риму на Птолемеїв значно зріс.

У 158 році до н. е. вдруге обирається консулом (разом з Марком Емілієм Лепідом). Подальша доля не відома.

Родина

[ред. | ред. код]

Публій Попіллій Ленат, консул 132 року до н. е.

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Günther Hölbl: Geschichte des Ptolemäerreiches. Darmstadt 1994, ISBN 3-534-10422-6, S. 132–134