Легат Стародавнього Риму

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Легат у позолоченому шоломі і лорика мускулата. Сучасна реконструкція

Лега́т (від лат. legatus) — ряд посад у Стародавньому Римі.[1]

  • Легат (від лат. legatum) (Римське право) — спеціальна форма в письмовому або усному заповіті, яка визначала дар (спадок) на користь певної особи (легатарія), яка не була головним спадкоємцем.[2]
Посади в Римській республіці
  • Легат-посланець (лат. legatus — буквально «посланець», посол):
    • Легатами називали римських послів до інших держав, а також послів іноземних країн.[3]
    • Окрім того, легат — це посланець римського сенату до вищих магістратів та інших урядовців, які перебували поза межами міста Рим. Ці посланці виступали помічниками полководців або намісників у провінціях, також вони на місці представляли інтереси сенату.[3]
    • Ще легат — це представник посольства від римської провінції до сенату.[3]
  • Легат-полководець — військовий командир у римській армії:
    • Легат — командир римського легіону, інколи легати командували армією, яка складалася з кількох римських легіонів.
    • Також, легат — старший морський офіцер або командувач з'єднанням флоту.
Посади в Римській імперії

Всі перераховані вище види легатів також залишалися актуальними і в часи ранньої імперії, поволі зникаючи разом зі зменшенням повноважень сенату.

Пізніше — імператорський намісник у римській провінції. Також у часи імперії було три види легатів:

  • Legatus Augusti pro praetore був посланцем імператора і управляв його іменем провінцією і військами.
  • Legatus legionis управляв легіоном у провінції.
  • Legatus proconsulis — допоміжний службовець управляючого (проконсула) «сенаторської» провінції.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Легат. Велика радянська енциклопедія (рос.). 1947. Процитовано 13 листопада 2023. 
  2. Легат. Малий енциклопедичний словник Брокгауза та Єфрона (рос.). 1909. Процитовано 13 листопада 2023. 
  3. а б в Legatus. Реальна енциклопедія класичної старовини (рос.). 1885. Процитовано 13 листопада 2023. 

Джерела[ред. | ред. код]